Отец Штольца и его вклад в воспитание сына (по роману И.А. Гончарова «Обломов»)

 В романе И.А. Гончарова «Обломов» большое внимание уделяется не только судьбам главных героев, но и тому, как на их характер повлияли родители. Особенно ярко представлен отец Андрея Штольца , сыгравший важную роль в формировании личности сына. Его фигура — это символ трудолюбия, дисциплины и разумного воспитания, благодаря которому Андрей стал активным, волевым и целеустремлённым человеком. Образ отца: немецкая строгость и практичность Отец Штольца — человек немецкого происхождения. Он представляет собой образ рационального, делового и дисциплинированного мужчины. Гончаров описывает его как спокойного и уравновешенного, с твёрдыми жизненными принципами. Он не теряет времени даром, ведёт хозяйство с точностью и порядком. «Отец его, немец, человек деловой, спокойный, практичный...» С юных лет он включал сына в дела, приучал к ответственности, развивал в нём самодисциплину. В отличие от родителей Обломова, он не считал, что ребёнку нужно только покой и защита — наоборот, он п...

Девид Дайчес. Сер Вальтер Скотт і його мир "Пісні шотландської границі"

"ПІСНІ ШОТЛАНДСЬКОЇ ГРАНИЦІ"


"Пісні шотландської границі" поєднують багато великих шотландських балад, включаючи "Сер Патрик Спенс", "Джонни Міцна Рука", "Битва під Оттенбурне", "Ворон до ворона летить", "Лорд Рональд", "Пильнування в труни", "Жінка з Ашерсвелл". Видання було красиво оформлене, постачено коштовними примітками й включало тексти, які Скотт, безсумнівно, місцями "поліпшив" (наприклад, "Ворон до ворона летить"). Він поклав багато сил, щоб зібрати балади, нерідко записував їх з голосу, але його покоління не проявляло педантичності в питанні про збереження текстів у тім виді, як вони існували, - педантичності, властивої сучасним філологам, і Скотт думав, що має повне право нишком пригладити строфу або навіть замінити споконвічні вірші на більше звучні й героїчні. В одному з листів 1806 року він затверджував, що "не робив вставок у ці стародавні Балади", і згадав джерела деяких "оригінальних записів"; але безсумнівно, що до ряду опублікованих їм текстів він приклав руку, щоправда, здебільшого поєднуючи різні тексти, а не підмінюючи оригінали


"„Пісні шотландської границі", - повідомляв Скотт своєму шуринові Чарльзу Карпентеру в березні 1803 року, - були так добре прийняті вимогливою публікою, що, виручивши 100 фунтів прибутку від першого видання, якесь - марнославство не дає умолчать і не похвалитися - було розпродано за шість місяців, я продав авторські права ще за 500 фунтів". Згодом книга неодноразово перевидавалася, особливо після того, як Скотта прославила його власна поезія, а саме в цьому напрямку відтепер і розвивався його талант. Скотт, щоправда, не відмовився від редакторської роботи або писання есе про стародавності й на історичні теми - цим він займався все життя. В 1803 і 1804 роках він віддав багато часу підготовці до видання середньовічного лицарського роману "Сер Тристрам", що вийшов в 1804-м. Одночасно він працював над власною поемою "про лицарство Прикордонного краю", що спочатку припускав включити в третій тім "Пісень", куди повинні були ввійти "наслідування стародавнім баладам". Сюжет йому підказала "чарівна юна графиня Далкейт", майбутня Херриет герцогиня Баклю, що Скотт почитав і боготворив і чия смерть в 1814 році була для нього ударом. Графиня "повеліла" Скоттові написати баладу на тему прикордонного переказу про Сурмача з Гилпина. Розмір і строфу він запозичив у Кольриджа з "Кристабел" 89, від якої був у захваті. Скінчилося тим, що "балада" вилилася в "Пісню останнього менестреля", драматичну поему в шести піснях, що побачила світло в січні 1805 року. Успіх її був миттєвий і приголомшуючий, що, за словами Локхарта, "відразу визначило: література стане головною справою всього життя Скотта".