СТЕНДАЛЬ, І НЕМАЄ ЙОМУ КІНЦЯ..."Він залучає, відштовхує, займає, виводить із себе; коротше, від нього не можна відірватися. Скільки не перечитай цю книгу, вона щораз чарує по-новому; деякі місця хочеться вивчити напам'ять", - писав Ґете Цельтеру 8 березня 1818 року, після того, як прочитав книгу "Рим, Неаполь і Флоренція", книгу, "яку мало прочитати, її треба мати в себе"324.
Німецький письменник тоді вже був загальновизнаним класиком літератури, що достигли найвищих вершин творчості. Стендаль тільки починав свій шлях
В XIX столітті й у перших десятиліттях XX століття Стендаль залучав переважно особи творчого складу. Сьогодні він залучає мільйони читачів і багатьох теж "виводить із себе". Стендаль нікого не залишає байдужим; він зачіпає за живе, змушує читача замислюватися, і не тільки над питаннями, піднятими в книгах письменника, але й над проблемами наших днів, над самим собою
Арагон говорив про "світло Стендаля", що опромінює також події нашої епохи; про те, що Стендаль "перетворився в письменника майбутнього, що без нього не обійтися ні читачам, ні письменникам майбутнього"325.
Чому творчість Стендаля хвилює сьогодні й буде хвилювати й надалі мільйони читачів?
Очевидно, найдеться багато різних відповідей на це питання, як по-різному сприймаються книги письменника. Сам же Стендаль був переконаний у тім, що "тільки проста правдивість витримує випробування" часом326, так ще ясність і простота стилю, невіддільні в його розумінні від правдивості. "Стиль ніколи не може бути досить ясним, досить простим", - писав він Бальзаку327.
Вищенаведені слова були сказані в останнє десятиліття життя письменника. Але ще до того, як він створив свою першу книгу, Анри Бейль шукав у літературі ті ж якості
В 1807 році він писав своїй сестрі Поліні: "Учора й сьогодні я раз двадцять згадував про тебе за читанням романів, єдине достоїнство яких - те, що вони написані по-англійському. Яке неправильне уявлення про світло дають ці книги! Можна думати, що вони написані жителями Місяця й для них же"328.
В 1985 році вперше був опублікований лист аудитора Бейля до директора Музею Наполеона, як тоді називався Лувр. У цьому листі 1810 року, виявленому в Національному архіві Франції, Бейль говорить про складання опису картин. І тут, в адміністративних документах, для нього головне - "ясність і стислість"329.
Звертаючись в автобіографічному творі "Життя Анри Брюлара" до майбутнього читача, для якого він писав, "без усякого вдавання, нічого не придумуючи, з тим задоволенням, з яким пишуть лист до друга", Стендаль задавався питанням: "Які будуть думки цього друга в 1880 році?"330
Думка самого письменника постійно в русі; вона чуйно реагує на зміни в суспільстві й в ідеях; вона судить про минуле з позицій сьогодення й про сьогодення з позицій майбутнього
Широта поглядів Стендаля, його внутрішня незалежність вражають. Але мужність письменника проявляється не тільки в його відношенні до зовнішнього миру, але й стосовно самого себе: "[...] чи Прийду я, допитавши з пером у руці власну свою совість, до чого-небудь позитивному, що залишилося б у моїх очах правдою надовго?" Це питання хвилювало Стендаля, на схилі віку усе що ще вивчав самого себе, питавшегося довідатися правду пр самому себе331.
Не випадково настільки достовірні характери, створені письменником, настільки переконливе внутрішнє життя його героїв
Доля Жюльена Сореля хвилює мільйони читачів на всіх континентах. Досить знаменний щодо цього приклад Японії, де тільки за 1946-1961 роки вийшло двадцять сім видань роману "Червоне й чорне" у тринадцяти різних перекладах! У жодній іншій країні не з'являлося стільки видань цього добутку за згаданий період
По даним ЮНЕСКО, і в 1962-1977 роках Японія зайняла одне з перших місць у світі по числу перекладів творів Стендаля.
Японський письменник Акира Абе вважає, що інтерес "Червоного й чорного" у його сучасному звучанні. На думку Акира Абе, у центрі проблематики цього роману коштує питання "як жити". Згадуючи в автобіографічній книзі про те, як він у студентські роки сприймав роман Стендаля, японський письменник ставить перед своїм читачем питання: чи не змусить його проливати сльози правда, захована в серце Жюльена Сореля? Чи не здригнеться він від збурювання низькістю суспільства, що обірвало життя Жюльена?332
Професор Такео Кувабара з Кіото пояснює популярність роману "Червоне й чорне" тим, що в Японії, типовій капіталістичній країні, де панує конкуренція, здатність молодого героя Стендаля вести боротьбу поодинці співзвучна часу. На думку професора Кувабара, "Червона й чорне", як і творчість Стендаля в цілому, стало класичним для Японії, де читачі вже не зможуть обійтися без Стендаля333.
Додамо, що незвичайність Жюльена Сореля, його здатність миттєво оцінити ситуацію, сміливість в ухваленні рішення, критичний погляд на своє оточення й на самого себе, - якості, як не можна більше актуальні в країні, де настільки важливе значення надається вихованню молодого менеджера
Популярність героя Стендаля спонукала вже в 1960 році відому фірму чоловічого одягу в Токіо пустити в продаж краватка під найменуванням "Жюльен Сорель"! В 1976 році в одному з токійських театрів було поставлено ревю за назвою "Червоне й чорне". У ньому брала участь більша трупа танцівниць в американському стилі!!
Творчість Стендаля поширилося за післявоєнні роки по усьому світі. Навіть у Китаї, де після культурної революції роман "Червон і чорне" засуджувався за "шкідливий" індивідуалізм героя, в 1947-1979 роках вийшло чотири видання у двох перекладах. У Туреччині ж в 1945-1974 роках - чотирнадцять видань у п'яти перекладах...
Досить характерним моментом є також нескінченний потік публікацій раніше невідомих автографів Стендаля, головним чином листів і заміток на полях книг, причому багато суджень письменника вражають своєю актуальністю
Так, наприклад, в 1976 році вперше були опубліковані записи Стендаля на полях екземпляра роману "Арманс", що зберігся у фонді Буччи. Стендаль, зокрема, пише: "Де тих парубків, що, без того, щоб збожеволіти, міг би переносити протиріччя тим часом, що він цінує, і тим, що він передбачає для свого життя в майбутньому?"334 Це питання як би поставлене найсучаснішою дійсністю, масовим безробіттям молоді, безвихідністю існування мільйонів молодих людей
Особливо багато автографів і рідких видань Стендаля, а також інших неопублікованих матеріалів, що ставляться до письменника, з'явилося на аукціонах у рік двохсотліття від дня народження Стендаля (1983) і продовжувало з'являтися в наступні роки
В 1985 році на аукціоні в Парижу продавався екземпляр книги Стендаля "Історія живопису в Італії" першого видання із численними позначками автора, датованими 1824-1827 роками. Судячи із цитат і по факсиміле, наведеним у каталозі аукціону, ці записи містять дуже цікаві висловлення письменника про свою власну манеру листа, про стиль Монтеск'є, якого він високо цінував, про " прециозно-героїчний" стилі Шатобриана й ін. Ряд позначок на полях цієї книги висвітлює особисті переживання письменника в ці роки
Цей екземпляр "Історії живопису в Італії" примітний ще тим, що він - із числа тих надзвичайно рідких екземплярів видання 1817 року, які носять повне ім'я й титул автора: м. Бейль, екс-аудитор Державної Ради. Книга з'являлася на аукціоні вперше ще в 1943 році, але тоді в каталозі не приводилося ніяких цитат або факсиміле Стендаля. Трохи книгопродавців купили її спільно по сміховинно низькій ціні й незабаром перепродали багатому колекціонерові за двісті тисяч франків. І от, після сорока двох років, книга знову надійшла в продаж335...
У тім же 1985 року на аукціоні в Парижу продавалися оригінали тридцяти п'яти листів, адресованих Стендалю. У числі авторів: Байрон, Мериме, Беранже, Бальзак, Делакруа й ін. Ці листи вже були раніше опубліковані
Багато неопублікованих автографів придбала в 1984-1986 роках Муніципальна бібліотека в Гренобле для свого великого стендалевского фонду. Ці документи ставляться, головним чином, до останнього періоду життя письменника, найменше вивченому
До речі, про Гренобле. Як відомо, "немає пророків у своїй батьківщині". Аж до наших днів місто не віддавало належне своєму великому синові, якщо не вважати невелике число "укушенних", по вираженню Віктора дель Литто, тобто осіб, "заразившихся" Стендалем. Співвітчизники письменника, у тому числі й діячі муніципалітету Гренобля, не могли йому простити невтішні відгуки про рідне місто, а також те, що у своїй епітафії Анри Бейль назвав себе "миланцем"...
До двохсотліття від дня народження письменника в Гренобле був, нарешті, відкритий "Будинок Стендаля". У цьому будинку у свій час жив дідусь Анри Бейля, лікар Анри Ганьон, жагучий шанувальник просвітителів. Юний Бейль дуже любив свого дідуся й часто в нього бував
Цей будинок, придбаний і реставрований муніципалітетом, став видатним культурним центром Гренобля. Тут проходять зустрічі, доповіді, виставки й інсценівки, присвячені Стендалю.
У ювілейний рік відбулася також інсценівка суду над Жюльеном Сорелем у Палаці Правосуддя Гренобля. Японське телебачення надіслало сюди знімальну групу, щоб неї знятися
Западногерманский режисер Віра Боттербуш зняла в Гренобле фільм "Вдячність Стендалю": Стендаль (його роль грає актор Хартмут Рекк) вертається в Гренобль наших днів. Суспільство змінилося, але судження письменника не застаріли...
Ім'я Стендаля настільки широко відомо й поширене у світі, Стендаля так часто цитують по всіляких приводах, що італійський скульптор Марчелло Томази порахував доцільним виготовити для єдиної таверни тосканского містечка Малбакко меморіальну дошку, що інформує відвідувачів про те, що Стендаль "ніколи не був" у цій таверні!
Популярності письменника, безсумнівно, багато сприяли кіно й телебачення
Французький кінорежисер Клод Отан-Лара, що поставила у свій час два фільми по романах Стендаля "Червоне й чорне" і "Люсьен Левен", виступив в 1981 році з гострим памфлетом на адресу французького телебачення: порушивши домовленість із Отан-Лара, телебачення передало замовлення на телефільм "Пармская обитель" у шести серіях італійському кінорежисерові Мауро Болоньини. Фільм вийшов на телеекрани в січні 1982 року й викликав запеклі суперечки
Як би те не було, цей фільм знову звернув увагу телеглядачів на творчість Стендаля. Від зіставлення телевізійної адаптації з романом, як завжди, виграє автор роману: його читають і перечитуються
Кожне нове покоління прочитає Стендаля по-своєму, але завжди знайде в ньому співзвучні свого часу риси. Добутку цього чудового письменника завжди допоможуть людям, як говорив И. Г. еренбург, "зрозуміти своїх співвітчизників і самих себе".
Джерела324. Ґете И. В. [З листа Цельтеру]. - У кн.: Андрие Р. Стендаль, або Бал-Маскарад. М., 1985, с. 236.
325. Арагон Л. Зібрання творів. Т. 10. М., 1961, с. 299.
326. Стендаль. Зібрання творів. Т. 13, с. 11.
327. Там же. Т. 15, с. 314.
328. Там же, с. 78.
329. Del Litto V. Textes et documents. - Stendhal Club, N: 108, 1985, p. 309.
330. Стендаль. Зібрання творів. Т. 13, с. 11.
331. Там же, с. 332.
332. Del Litto V. Stendhal au Japon. - Stendhal Club, N: 106, 1985, p. 181.
333. Kuwabara T. Un aspect de la présence de Stendhal au Japon. La fortune de Julien Sorel. - Stendhal Club, N: 74, 1977, p. 114.
334. Del Litto V. Stendhal lecteur d' "Armance". (Exemplaire interfolié Bucci). - Stendhal Club, N: 71, 1976, p. 197.
335. Del Litto V. Textes et documents, p. 310-313.
Коментарі