Шайтанів И. Лицарі Круглого стола
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" хто такий Вергілій, яку епічну поему він написав, згадати ім'я героя цієї поеми - Еней. Еней самим безпосереднім образом зв'язаний і з гомеровскими героями, і з королем Артуром. Коли греки зруйнували Трою, вони винищили весь будинок пануючи Приама. Удалося бігти одному Енею, що представляє бічну галузь цього царственого роду. Легенда затверджує, що він досяг берегів Італії, де й заснував Рим. Так що римляне вели свій рід від троянцев і пишалися цим. Культ славних предків завжди шанувався дуже високо. От яким образом гомеровские події пов'язані з поемою Вергілія. Але яке відношення Еней має до Артура? Саме пряме. Англійські середньовічні королі, за прикладом римлян, бажали поріднитися із троянцами й мати античний родовід. Борг підданого виконати те, чого хоче король. Про що звичайно сперечаються претенденти на трон? У кого з них більше прав. От чому англійський король Генріх II, що одержав трон після тридцятирічної смути, імовірно, і зробив замовлення на створення легендарного родоводу. Замовлення виконало утворений чернець Гальфрид Монмутский.
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" - "Історію королів Британії" (інша назва - "Історія бриттів"). Вона починається з докладного оповідання про першого британського короля - Бруте, правнуку Енея
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" - засновник Британії. Для середньовічного автора саме співзвуччя слів - вагомий аргумент: країна, заснована Брутом, повинна була називатися Британією. Брута від Генріха II відокремлює тисяча років. А десь на полпути між ними розміщається славнейший із британських королів - Артур."Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" - бриттів. Артур, якщо він і існував, то був бриттом, тобто кельтом, і воював з англами. Але пізніше англійські королі претендують на те, щоб уважатися правителями всього острова й всіх його народів, що населяють. От чому в тісному зв'язку з артуровской легендою спадкоємець англійського престолу носить титул... Який? Принца Уельского. Це ще один середньовічний кивок убік артуровской легенди. Бритти були відтиснуті в далекі куточки острова - в Уельс і Шотландію. Там жили прямі нащадки бриттів. На знак поваги до них і був вибраний титул для спадкоємця престолу
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" Артура славне минуле, але після книги Гальфрида йому відкрилося славне майбутнє. Гальфрид уміло починає своє оповідання в дусі звичайних хронік
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" - середньовічний історичний твір. Їхні автори, хроністи, записували те, що вони знали, чому були сучасниками. Однак починали вони історію країни, міста, монастиря від моменту їхньої легендарної підстави, а те й зі створення миру
Гальфрид шкодує, що колишні хроністи нічого або майже нічого не сказали про багатьох королях Британії, у тому числі й про Артура. Але, на щастя, у його руки потрапила книга...
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження""... Я не знайшов нічого про Артура й багатьох інших після втілення Христова, хоча свершенние ними діяння гідні слави вовеки й багато народів їх пам'ятають і про неї оповідають, як якби вони були ретельно й докладно записані
І от, коли я прагнув дошукатися причини цього, архидиакон Оксенфордский Вальтер, чоловік чудово знаючий у мистецтві красномовства й в іноземній історії, запропонував мені якусь досить древню книгу мовою бриттів, у якій без яких-небудь пробілів і один по одному, у прекрасному викладі розповідалося про правління всіх наших володарів, починаючи із Брута, першого короля бриттів..."
Середньовічні автори, у тому числі й романісти, любили посилатися на Цитування тексту взяте із книгии. Посилання надавали оповіданню смак дійсності. Виховані на епосі, читачі хотіли вірити в те, про що їм розповідали. Автори йшли назустріч їхнім очікуванням. Якщо Цитування тексту взяте із книгиа не було, його придумували. А хто може перевірити? Усього докладніше Гальфрид оповідає про два королів: про Бруте - він був першим, і про Артура - він був самим великим. До Гальфрида Артур лише згадувався. Причому мав не кращу репутацію - розбійника й шибеника. Саме його славне діяння - битва під горі Бадон, у якій бритти узяли гору над германцями. Передував бриттами хтось по ім'ю Урсус, що по-латинському означає "ведмідь". По-кельтски ведмідь - "artos". Виникає здогад, що це й був Артур, чиє ім'я сходить до його природного заступника - ведмедеві, дарующему силу. Батьком короля Артура був Утер Пендрагон. Це ім'я також наводить на міфологічні міркування, оскільки означає "головний дракон". У дружин собі він взяв... Перш ніж назвати ім'я тієї, кого Втер взяв у дружин, потрібно зробити примітку про імена
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" Уже юнаків він був викрадений норвезькими купцями й випадково потрапив до двору Марка, що полюбив незнайомця за розум і різноманітні таланти, що включають майстерну гру на арфі й скрипці. Коли довгий час не бажав одружуватися Марко відправить племінника за нареченою в Ірландію, Тристан привезе дядькові Ізольду, з якої вони вже встигли полюбити один одного. Це переплетення любові, суперництва, боргу створює неповторну атмосферу емоційної напруженості між трьома близькими й шляхетними людьми. Вихід з її можливий тільки в смерть, і смертю закоханих завершується сюжет
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" - Озерний указує, що хоча серед героїв артуровского циклу він висувається на помітні ролі досить пізно, але й у нього є міфологічний родовід, що йде з кельтських переказів. Він вихований Володаркою Озера, охоронницею магічних таємниць, що подарувала королеві Артурові його чарівний меч ескалибур. Однак якщо Ланселот і успадкував героїчну доблесть, те, з'явившись у сюжеті артуровского циклу, зумів зм'якшити її суворий вигляд куртуазною вишуканістю. Любов зрештою він ставить вище боргу. Своєю дамою він обирає дружину Артура - Гвиневеру. Коли їхня любов стала відома, королеву присудили до спалення на багатті. Ланселот з'явився із друзями й родичами й відвіз її у свій замок. Потім він свідчить (на жаль, ложно) безвинність королеви, викликає на бій кожного в тім усомнившегося, а після, щоб уникнути загальної звади, їде за море. Артур і Гавейн пускаються в переслідування. Під час відсутності короля відбувається спроба захопити престол, що є приводом до згубного для всіх її учасників війні. Правда, відповідно до кельтського переказу, Артур не загинув, а лише зник на чудесний острів Авалон, щоб один раз повернутися у свою країну. Де вона розташована? Географія артуровского миру не менш розпливчаста, чим його історія. З одного боку, всі начебто б досить просто: це кельтські землі - півострів Корнуельс, може бути, Бретань у Франції. Але, з іншого боку, колись кельти займали не тільки всю Британію, але й значну частину центральної Європи. Переказ легко розширює границі держави Артура, ототожнюючи його столицю Камелот із древньою британською столицею - Вінчестером або з нової - Лондоном... Нерідко Артур мислиться владикою всього західного християнського миру. Починає здаватися, що артуровский мир усюди й у той же час - ніде, тому що він відкривається за першим же поворотом дороги, у нього веде кожна потаєна стежка, на нього вказує зі значенням будь-який предмет. Треба лише вміти зрозуміти вказівку, розгадати знак. Для цього потрібне чарівництво, без якого не ввійти в зачарований мир артуровского епосу. Звичайна форма життя для героя лицарського роману - незвичайне. Він живе в чарівному просторі й часі. Якщо він чого-небудь і страшиться у своїй безстрашності, то повсякденного й зниженого, того, що може упустити його достоїнство. Коли Ланселот відправляється рятувати Геньевру (так звучить її ім'я в Кретьена де Труа) з рук лиходія, щоб довідатися, де вона, йому запропоноване проїхати відрізок шляху на возі. Це образливо, і він коливається, роблячи всього три кроки, перш ніж сісти на неї. Віз - випробування для лицарської честі, але коливання образливо для його любові. І врятована Геньевра почуває себе ображеної; на частку ж збожеволілого від любові й розпачу лицаря випадають нові випробування - на кару. Цей роман Кретьена де Труа називається "Ланселот, або Лицар воза". Незадовго до нього був написаний "Ивейн, або Лицар з Львом". Сюжети побудовані так, начебто автор хотів перевірити можливості куртуазної любові, подивитися на неї з різних сторін. Подібна мінливість точки зору, з якої ведеться оповідання, зайвий раз нагадує нам про наявність автора, що свідомо творить, що має власний погляд на події й знаючого, що існують інші оцінки, з якими він співвідносить власну. Нічого подібного не можна було очікувати в героїчному епосі, де панує колективна пам'ять - переказ
"200" cellspaci"1" cellpaddi"1" border="1"> Кельтські перекази&"200" cellspaci"1" cellpaddi"1" border="1"> Честь Любов Борг"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" роман і повість / Вступ. ст. і прим. А. Д. Михайлова. М., 1974. (БВЛ). 3. Мелори Т. Смерть Артура / Пер. И. Бернштейн. М., 1973. (ЛП).