Модина Г. И. Перша подорож Гюстава Флобера
Перша подорож Гюстава Флобера ("Подорож у Пекло" - досвід перекладу й коментар)
spintongues. msk. ru/modina02.htm
Юнацька проза Флобера досить довго розглядалося як явище не занадто серйозне в порівнянні з добутками, створеними в 70-е роки й складовими флоберовский "канон". У них, як зауважує Іван Леклерк (1), знаходили інтерес лише з погляду автобіографічної
У цей час у текстах 40-х років бачать відбиття процесу формування унікального творця, стремящего вже в найперших літературних досвідах до створення власного цілісного художнього миру (2).
Особливе місце в ранній прозі Флобера займають добутки, головними проблемами яких були існування Бога, присутність Зла в универсуме, цінність религий, природа нескінченного. Це "Подорож у пекло" ("Voyage en enfer", 1835), "Світська дама" ("Femme du monde", 1836), "Пекельний сон" ("Reve d'enfer", 1837)", Танець Смерті" ("La Danse de morts", 1838), "Смар" ("Smar", 1838-39), "Спокуса святого Антонія" ("La Tentation de Saint Antoine", 1849). Їхня літературна цінність часто здавалася критикам сумнівної, стиль нерівним, а композиція хаотичної. Жан Брюно в одній із самих значних робіт про ранню творчість Флобера відводить цим текстам роль другого плану, віддаючи перевагу новелам "автобіографічним" і "історичним" (3). Однак саме в тих добутках, де автор був зайнятий, насамперед, питаннями метафізичними, виразилася найбільше повно динаміка його світогляду. І тому вони мають самостійну цінність і право на особливу увагу
"Подорож у Пекло" - найперший досвід Флобера такого роду й разом з тим один з перших, відомих нам, ранніх текстів
Він був закінчений у квітні 1835 року й поміщений у другий номер рукописного журналу, "Art et progress. Les Soirees d'etude" ("Мистецтво й прогрес. Вечірні етюди"). Цей щотижневий журнал був створений учнями Руанского королівського коллежа, а тринадцятилітній Флобер був його редактором (4). В основі короткими, написаними ритмічними строфами оповідання лежить мандрівка герояя, який Сатана веде із собою в мир, подібний Аду. Істина там відкинута й принижена, а зло тріумфує
Мотив подорожі з Дияволом - один з найпоширеніших у світовій літературі, авторові "Подорожі в Пекло" здійснилося всього тринадцять років. Ці обставини змушують шукати в тексті сліди багатьох запозичень і літературних впливів
У музичних строфах "Подорожі" дослідники знаходять подібність зі строфікою драматичної поеми едгара Кине "Агасфер" (1833). Флобер, за свідченням Максима Дю Кана, "знав її напам'ять, часто цитував уголос і, сам того не зауважуючи, відтворював її стиль і образи у власних творах" (5).
Особливості стилю флоберовского тексту, зокрема, повтор сполучника "і", що з'єднує строфи, зв'язують також з тим враженням, що зробила на автора книга філософа Фелисите Робера де Ламенне "Слова віруючого" (6), фрагменти якої були надруковані в другому томі "Revue de Rouen" за 1834 рік
Не можна не помітити в ритмі оповідання й у послідовності епізодів "Подорожі в Пекло" (герой стоїть на вершині гори, потім Сатана веде його в храм) алюзії на строфи Євангелія від Луки, де Диявол, звівши Христа на високу гору, показує йому "всі царства всесвіту в миті часу" (7), а потім веде його до Ієрусалимського храму
Гі Сань бачить джерело флоберовского сюжету в книзі Лесажа "Кульгавий біс", і в коментарях до юнацької прози Флобера пише: "Його Сатана - не більш ніж Асмодей Лесажа" (8). Помітимо, що це вірно лише почасти. Книга Лесажа, звичайно, була відома Флоберові. В одному з листів 1844 року він назве ім'я автора "Кульгавого біса" серед тих письменників, кого він читав постійно (9). Але навряд чи можна погодитися з повним ототожненням Асмодея й першого флоберовского Сатани. Біс Лесажа показвает героєві "сцени приватного життя", у той час як в алегоріях "Подорожі в Пекло" виникають епізоди історії Франції. У королі й куртизанці, що грає владою (строфа VII) можна довідатися Людовика XV і його фаворитку пані де Помпадур. У сутичці двох гігантів, Абсолютизму й Цивілізації, з відносною перемогою останнього (Цивілізація перемагає, але Розум, службовець йому опорою. розбитий Педантизмом), юний автор символічно виражає своє подання про духовну атмосферу часів Французької революції
Виявлення зв'язків з попередньою літературною й філософською традицією, безумовно, один з важливих моментів в інтерпретації тексту. Однак навряд чи справедливо буде розглядати "Подорож у Пекло" лише як наслідування відомим зразкам. Не менш важлива й інша співвіднесеність, а саме зв'язок його з майбутніми добутками самого Флобера. У цьому тексті є те, від чого письменник буде старанно позбуватися згодом: суб'єктивний ліричний тон, лексичні повтори. Але, мабуть, набагато більше тут того, що знову й знову буде виникати в його добутках. Органічне сполучення історичного й психологічного планів, що виникло в цьому ранньому тексті, характерно для історичних і метафізичних новел 40-х років. Цією рисою будуть відзначені й романи зрілого періоду ("Саламбо", "Виховання почуттів").
Розподіл тексту на ритмічні строфи повториться в 1836 році в "Світській дамі", що малює автопортрет Смерті. Подібна форма виникне в написаній в 1838 році "Танцю Смерті".
Сполучник "і", що скріплює строфи "Подорожі в Пекло", завжди буде відігравати особливу роль у створенні ритму флоберовской прози. Як помітила Натали Саррот, цей сполучник, " щодивував Пруста тим, що він не відповідав своєї звичайної функції" повторюється "з разючою монотонністю" у романі "Саламбо", будучи "стрижнем для з'єднання слів у безлічі фраз, коли вони стають трохи затягнутими" (10)
.
В "Подорожі в Пекло" уперше звучить тема Істини. Вона буде супроводжувати Флобера все життя, стане лейтмотивом всіх трьох варіантів "Спокуси святого Антонія" і визначить головний зміст останнього незавершеного роману письменника "Бувар і Пекюше". Істину Сартр назве "вербальною детермінантою миру Флобера" (11)
Герой "Подорожі в Пекло" - перший самотній споглядальник, слідом за яким виникнуть пустельники Смар і святий Антоній, і Сатана там теж буде спокусником і наставником одночасно.
Цікаво, що подорож героя в Пекло - це не повалення долілиць, але послідовний рух нагору. Так уже в цьому ранньому тексті формується та просторова вертикаль, що стане константою всього художнього миру Флобера. Ще Сартр помітив, що простір прози Флобера організовано рухом по вертикалі, і, головним чином, рухом нагору. Цитуючи фрагмент із юнацької повісті "Пекельний сон" (1837), де герой, позбавлений душі герцог Альмароес, розправивши величезні зелені крила, летить до хмар, Сартр підкреслює: "... відтепер слова "зліт" або "поле" безупинно будуть воскрешатися під пером Гюстава" (12). Але це поле з'являється трьома роками раніше в "Подорожі в Пекло", а потім буде повторений в "Пекельному сні", "Танцю смерті", "Смаре" і "Спокусі святого Антонія".
Образи вершини й польоту часто виникають у листах Флобера, там, де мова йде про творчість і суб'єктивний простір художника. Ще в 1839 році, переживаючи сумніву у власних творчих можливостях, він пише другові ернесту Шевальє: "Що ж до творчості, я від нього відмовився остаточно... Прагнучи піднятися так високо, я розбив би собі ноги об дорожні камені" (13). Поле як метафора естетического переживання з'являється й в одному з перших листів до Луїзи Колеві "... по-моєму, ти недостатньо схиляєшся перед Генієм, не содрогаешься всім нутром при спогляданні Прекрасного; мати крила - це ще не всі, треба, щоб вони нас несли" (14).
У різних культурних традиціях поле символізує "збагнення таємних речей і метафізичних істин" (15). І в листах Флобера мотиви руху нагору й польоту не тільки символізують процес творчості й переживання Прекрасного. Вони зв'язані також з ідеєю одержання якогось знання, наближення до істини, що у свою чергу веде до внутрішньої трансформації суб'єкта, що пізнає. "Коли читаю Шекспіра, - пише він Луїзі Колеві, - я стаю вище, розумніше, чистіше. Дійшовши до вершини якого-небудь його утвору, я почуваю себе як на високій горі: все зникає, і все є погляду. Ти вже не людина, ти око; виникають нові обрії, перспектива розширюється нескінченно" (16).
Образ польоту як метафора особистісної трансформації виникає й у містерії "Смар", де пустельник, віднесений Сатаною на небеса й жах, що випробував, безодні, вертається на землю поетом. Нескінченність всесвіту відкривається в польоті з Дьволом героєві "Спокуси святого Антонія", образ якого, Пьера-Луи Розвівайся називає "епифанией художника" (17).
Таким чином, мотив польоту зв'язаний у текстах Флобера з ідеєю ініціації - прилучення до сакрального для автора сфері мистецтва. "Ініціації, - пише Мирча елиаде, - древній і релігійний досвід, що став моделлю. У його основі - духовне перетворення неофіта, для того, щоб вийти за рамки людських можливостей і одержати якості вищої, надлюдської істоти. Зішестя в пекло й підйом на небо описують різний релігійний досвід, але ті, хто пізнав його - вийшли за рамки людських можливостей, і стали носіями чистого духу. (18).
В "Подорожі в Пекло" Флобер з'єднує два мотиви ініціації, що перебувають у просторовій опозиції. І це не випадково, як не випадково й сама поява образа польоту в тексті, написаному в 1835 році, дуже важливому в становленні Флобера як художника
До цього часу юний автор уже був знаком з Мольером, Сервантесом і Бомарше, читав Гюго, Дюма, Делавиня. Навесні 1835 року він склав для себе план читання, включивши в нього "Історію Шотландії" Вальтера Скотта й всі твори Шекспіра й Вольтера
Згадування про те, що він пише або збирається писати звучать у кожному листі Флобера до ернесту Шевальє, починаючи ще з 1830 року: він обмірковує варіації на тему "Дон Кихота" і пише комедії в дусі Мольера, напружено працює над романом про Ізабеллу Баварської. Уже написана новела "Людовик XIII" (1833), у якій відчутне вплив "Історії" Баранта. Але в червні 1835 року він повідомляє ернесту Шевальє, як про щось зроблено особливому для нього: "Я приймаюся за Твір" ("Je me met L'OUVRAGE") (19). Мова йде про п'єсу "Фредегонда й Брунгильда". "Я думаю про неї вже три місяці, - пише Флобер. - Це буде по-іншому побудована п'єса, не схожа на інші" (20). П'єса була закінчена 23 липня 1835 року, але рукопис її, імовірно, назавжди втрачений
Особлива серйозність відрізняє лист від 14 серпня 1835 року, у якому Флобер міркує про відновлення цензури й дає оцінку сучасності. Тут уперше він говорить про відношення художника до миру, про відчуженість від повсякденної суєти, і тут же виникає перша метафора мистецтва. "Будемо ж як і раніше займатися мистецтвом, - пише Флобер, - Осінене божественною діадемою, воно ширяє у священному захваті, вознесенное вище народів, корон і королів" (21).
У цьому ж листі намечается й інша метафора творчості: "я працюю, немов демон" ("je travaille comme un demon") (22). Творчість представляється авторові листа явищем одночасно й божественним, і демонічним. Цей мотив лежить в основі об'єднання просторово протилежних мотивів в "Подорожі в Пекло". А потім думка про суперечливу й складну природу творчого процесу буде знову й знову піддаватися ретельному аналізу у філософській драмі про спокуси святого Антонія, остання версія якої буде завершена в 1874 році
У житті "пустельника із Круассе" (так часто називають Флобера у французькій критиці) було чимало реальних подорожей - Піренеї й Корсика, Італія, Близький Схід. Але книги завжди випливали за мандрівками, будь те дорожні замітки "Піренеї й Корсика" (" Pyrenees-Corse", 1840), "По полях і долинам" ("Par les champs et par les greves", 1847) або художні тексти, задум яких виникав під час подорожі ("Спокуса святого Антонія"), і заради яких подорожі відбувалися ("Саламбо"). Усвідомлення самого себе як художника теж пов'язане з подорожжю: на першій сторінці щоденника, що вів Флобер в Італії в 1845 році, він написав по-гречески слово, що означає "я граю на лірі" (23). Клодина Гото-Мерш у коментарях до цього тексту пропонує читати його так: "Я - письменник" (24).
И все-таки найпершою подорожжю Флобера була мандрівка уявлюване - "Подорож у Пекло", подорож у вже існуючий як можливість, але ще не створений художній мир. У цьому короткому тексті відбився внутрішній досвід суб'єкта, що зробив першу мандрівку в лабіринти своєї свідомості
Гюстав Флобер
Подорож у Пекло(25)
I
И був я на вершині гори Атлас, і звідти споглядав мир, і розкіш його, і вбогість, і чеснота, і гординю
II
И з'явився мені Сатана й сказав: "Іди із мною, дивися, вдивися! І ти побачиш тоді моє царство, мій мир".
III
И повів мене із собою Сатана, і показав мені мир
IV
И, летячи на крилах, досягли ми Європи. Там бачив я вчених, письменників, жінок, фатів, педантів, королів і мудреців. І ц останні були безумніше всіх
V
И бачив я, як брат убивав брата, матір брехала дочці, як письменники, радея лише про славу свого пера, зловживали людьми, як віддавали священики, педанти висушували юність, і війна знімала свої жнива
VI
Там інтриган, плазуючи в бруді, підповзав до ніг людей великих і жалив, немов змія. А коли ті падали, і шляхетного голови плямувала бруд, він трясся від злісної радості
VII
Там, на ложі пороку, де сини успадковували від батьків науку зради, король насолоджувався пещеннями куртизанки. Вона правила Францією, а сліпий народ плескав королеві
VIII
И от переді мною два гіганти. Один - старий, согбенний, зморшкуватий і худий. Він опирався на довгий кривій посохнув, названий Педантизмом. Другий гігант - молодий, шляхетн і сильний, у нього був ріст Геркулеса, голова поета й плечі із золота. Він опирався на величезну палицю. Однак кривій посохнув розтрощив палицю. Розум, так називалася вона
IX
И обидва гіганти зійшлися в потужній сутичці, і старий здався нарешті. Я хотів знати його ім'я
- Абсолютизм, - відповів він мені
- А твій переможець?
- У нього два імена
- Які ж?
- Одні кличуть його Цивілізацією, інші - Волею
X
И Сатана ввів мене в храм, але храм той був зруйнований
XI
И люди там переплавляли труни в гарматні ядра. І порох клубився навколо, але нікому не було до нього справи. І було те століття століттям кривавим
XII
И спорожніли руїни. І лише жебраки в лахміттях, сивими, обтяженими прикростями, безчестям і ганьбою, один з тих, чий чоло зборознили турботи, у двадцять років, що увібрав у себе всього болю століття, сидів там у підніжжя колони
XIII
И здавався він мурахою в підніжжя піраміди
XIV
И довго він дивився на людей, і ті кидали на нього погляди презирства й жалості, і він прокляв їх усіх, тому що був той старий самої Істиною
XV
Так покажи мені твоє царство! - сказав я Сатані
- От воно!
- Але де ж?
И Сатана відповів мені:
Мир - це і є Пекло
1835
---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і
1. Leclerc, Yvan. Les oeuvres des jounesse de Gustave Flaubert / Etudes Normandes, 1992, N. 1. P. 43.
2. Gothot Mersch, Claudine. Introduction Gustave Flaubert. Oeuvres compelets. T. 1. Paris: Gllimard, 2001. P. XXXVII-LXXXIV.
3. Bruneau, Jean. Les Debuts litteraires de Gustave Flaubert. Paris, Colin, 1962. P. 70.
4. Ідея цього видання виникла, імовірно, за прикладом руанского журналу "Art et progress, Revue du theatre, Journal des auteurs, des artistes et des gens du monde" ("Мистецтво й прогрес. Театральний огляд. Журнал для письменників, художників і світських людей"), редактором якого був драматург Віктор Гебрен.
5. Du Camp, Maxim. Souvenirs litteraires. Vol. I. Paris: Hachette, 1892. P. 68.
6. Ibid. P. 48-49.
7. Євангеліє від Луки Біблія. Книги Священного Писання Старого й Нового Завіту. Т. II. М.: Біблійні комісії "Духовна освіта", 1991. C. 356.
8. Sagnes, Guy. Notes a Les Soirees d'etude Gustave Flaubert. Oeuvres compelets. T. 1. P. 1215.
9. Флобер Г. Про літературу, мистецтво, письменницьку працю. Т. 1. - М: Худож. літ, 1984. C. 54.
10. Саррот Н. Флобер - наш попередник Питання літератури, 1997, № 3. С. 231-232
11. Сартр Ж. - П. Ідіот у сім'ї. Гюстав Флобер з 1821 до 1857. - Спб.: Алетейя, 1998. С. 161.
12. Там же. С. 240.
13. Флобер Г. Про літературу..., Т. 1. С. 37.
14. Там же. С. 87.
15. елиаде М. Історія віри й релігійних ідей. В. 3-х т. Т. 2. Від Гаутами Будди до тріумфу християнства. - М.: Критерион, 2002. С. 172.
16. Флобер Г. Про літературу..., Т. 1. С. 91-92.
17. Rey P. - L. Au fil du texte Flaubert G. La Tentation de Saint Antoine. Paris: Pocket, 1999. P. 210.
18. елиаде М. Таємні суспільства. обряди ініціації й присвяти. К.: Софія, М: Гелиос, 2002. С. 284.
19. Flaubert, Gustave. Correspondance. Vol. 1. Paris: Gallimard, 2000. P. 16.
20. Ibid. P. 16.
21. Ibid. P. 21.
22. Ibid. P. 20.
23. Flaubert G. Oeuvres completes. V. 1. Paris: Gllimard, 2001. P. 1083.
24. Gothot-Merch, Claudine. Voyage en Italy. Notice Flaubert G. Oeuvres completes. V. 1. Paris: Gllimard, 2001. P. 1608.
25. Flaubert G. Voyage en enfer Flaubert G.. Oeuvres completes. V. 1. Paris: Gllimard, 2001. P. 13-16.