"Гамлет" или "Горацио"?.
"Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" нельзя), серьезных нареканий Горацио прежде не вызывал, но некоторая неясность в связи с его ролью существует.
"Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" также двусмысленно: I am more a"Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" "Мышеловки " Прямо перед выходом в зал, где должна играться пьеса, Гамлет произносит нехарактерный для него по искренности высказанного слова монолог-хвалу Горацио, человеку, умеющему не быть игрушкой в руках судьбы (III, 2, 63-74). Затем следует "Мышеловка ", в ходе которой Горацио - единственный, кто допущен в план принца и способствует его исполнению, следя за королем. Потом оба обмениваются мнениями. И что далее? Гамлет послан на смерть в Англию. Горацио - во дворце. Кто он здесь? Какова его роль? Он появляется (IV, 4) вместе с Первым Дворянином (а Ge"Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" вознаграждается: у Горацио своя комната во дворце и свой слуга (IV, 6). Это явный домысел: о комнате в ремарке вообще речи нет, а слуга - один из многочисленной дворцовой челяди, кому поручили доставить Горацио письмо.
Вовсе фантастична версия с возможной пантомимой - смерть Офелии, - которая и должна была бы наглядно представить Горацио в подлинном свете, ведь иначе все сказанное о его превращении в еще одного Розенкранца или Гильденстерна никак не подтверждается ни в тексте, ни в действии.
Одна из самых ярких интерпретаций Гамлета в XX в. была основана как раз на новом прочтении пантомимы, сыгранной как часть пьесы об убийстве Гонзаго, то есть "Мышеловки ". Я имею в виду книгу Довера Уилсона What happe
Популярные сообщения из этого блога
Поскольку, возвращаясь из Персии, Печорин умер, то автор считает, что он вправе печатать под своим именем чужое произведение. Автор поясняет причины, которые заставили его посвятить других в сердечные тайны человека, которого он видел всего лишь раз в жизни.
Сьогодні я прокинулась від легесенького постукування у вікно. Відкрила очі і ледь не скрикнула від радощів: «Яблунька розцвіла! Яблунька мого доброго дідуся.:.» Відчинила вікно, і дукмяна хвиля ранкової свіжості, напоєна тонким ароматом яблуневого цвіту, підхопила мене на крила спогадів. Я повертаюсь у дитинство... Як живий іде садом дідусь. Він і дня не міг про-.жити без роботи у свої сімдесят п'ять. — Відпочили б, дідусю,— просила я його. А він лише одказував: «Без діла слабіє сила...» Якось весняним, ранком дідусь сказав, що сьогодні навчить мене саджати яблуні. Я вже хотіла бігти, та він зупинив, ховаючи посмішку в сиві вуса. «Не метушись — швидше буде...» Зібравши інструменти, дідусь став розмічати місце для ями, а я замішувала у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом став не поспішаючи копати. Незабаром він покликав мене. «Бери, внучко, заступ і ген на той пустир підемо. Яблунька там, наче сирітка, серед кущів терсну заблукала...»
Вальтер Скотт - відомий шотландський письменник. В його творах яскраво переплітаються історія та вигадка, наука та фантазія.Вальтер прагнув правдиво відобразити побут, звичаї, мораль минулих століть, змалювати визначні особистості та реальні події. Але головним для автора було зображення на історичному тлі долі звичайної людини, поєднуючи історичну правду з художнім вимислом. Ім’ям героя Айвенго називає В. Скотт один з найкращих своїх романів.Айвенго, син саксонського пана Седріка, супроводжує Річарда І у Хрестовому поході.Айвенго - юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність та сміливість у боротьбі зі зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради кохання та справедливості