Бальмонт К. Поезія Оскара Уайльда
"Вам подобаються твори Оскара Уайльда?" Мій співрозмовник забарився небагато й чемно запитав мене: "Вам зручно тут, в Оксфорді?" Я був у перший раз в Англії й не знав ще багато чого про англійців з того, що я знаю тепер. Стримавши своє наївне здивування, я відповів: "Дякую, мені дуже подобається Оксфорд. Але ви, імовірно, не зрозуміли мене. Я говорю: я дуже люблю деякі речі Оскара Уайльда. Вам подобаються його добутки?" Коректний джентльмен скинув на секунду свій погляд до стелі, мало-мало пересунувся у своєму кріслі й сказав небагато холодніше: "У нас в Англії дуже багато письменників". При всій наївності я зрозумів, що, якби я втретє повторив своє питання, мій співрозмовник прикинувся б глухим або встав би й перейшов би в інший кінець кімнати
Мені холодно й страшно від цієї англійської риси, але я нітрохи не засуджую цього доброчесного професора. Він ішов своєю дорогою, як Уайльд своєї. Чого ж якийсь іноземець пристає до нього з розмовами про письменника, оточеному атмосферою скандалу, настільки образливої для добре себе провідних джентльменів! Британське лицемірство не завжди є лицемірство, іноді це лише відома форма делікатності. Притім же він сумлінно прочитав твори Оскара Уайльда, і вони йому не так вуж подобаються. Він все-таки прочитав їх, як культурна людина, і не схожий на тих, які заперечують письменника, не читавши його добутків. Англійський джентльмен був нещадний, але, боюся, він був по-своєму прав
Необхідно говорити про Оскара Уайльде докладно, потрібно з'ясувати всю значущість його письменницької діяльності, як теоретика естетства і як витонченого англійського прозаїка й віршотворця. Але я говорю тепер тільки про поезію його особистості, про поезію його долі
У ній є трагізм, у ній є червоний колір маків, напоєних його собственною кров'ю, і є забвенье маків, є чари й забвенье полнозвонних віршів і барвистих вимислів, що хвилюють переливи кольорових тканин, влада над людьми, блиск нічного свята, божевільна слава й прекрасне по своїй повноті безславність
Оскар Уайльд любив Красу, і тільки Красу, він бачив її в мистецтві, у насолодах і в молодості. Він був геніально обдарованим поетом, він був гарний тілесно й мав блискучий розум, він знав щастя поступового розширення своєї особистості, збільшення знання, умноженье підлеглих, розквіт пелюстків у душі, зовнішня розкіш, вона здійснював до надмірної примхливості всі свої "хочу!", &"англієць" &"Ба! так адже це Оскар Уайльд!" &"Балада Редингской в'язниці", де зобразив жахи неволі й жахливість страти з такою силою, який не досягав до нього жоден з європейських поетів
Оскар Уайльд нагадує гарну й страшну орхідею. Можна говорити, що орхідея &