Переказ сюжету Хмари Аристофан

Хмари В Афінах самим знаменитим філософом був Сократ. За свою філософію він потім поплатився життям: його залучили до суду й стратили саме за те, що він занадто багато чого ставив під сумнів, розкладав (нібито) вдачі й цим послабляв державу. Але до цього було поки ще далеко: спершу його тільки вивели вкомедии.

При цьому приписали йому й таке, чого він ніколи не говорив і не думав і проти чого сам сперечався: на те й комедія. Комедія називалася «Хмари», і хор її складався із Хмар - покривала, що розвіваються, і чомусь довгі носи. Чому «Хмари»? Тому що філософи раніше всього стали замислюватися, із чого складається вся різноманітна безліч предметів навколо нас

Може бути, з води, що буває й рідкої, і твердої, і газоподібної? або з вогню, що увесь час рухається й міняється? або з якоїсь «невизначеності» ? Тоді чому б не із хмар, які щохвилини міняють обриси? Стало бути, Хмари - це і є нові боги нових філософів. До Сократа це відносини не мало: він саме мало цікавився походженням світобудови, а більше - людськими вчинками, гарними й дурними

Але комедії це було однаково. Людські вчинки - теж справа небезпечне

Батьки й діди не замислювалися й не міркували, а змолоду твердо знали, що таке добре й що таке погано. Нові філософи стали міркувати, і в них начебто б виходило, начебто логікою можна довести, що гарне не так вуж добре, а погане зовсім не погано. От це й турбувало афінських громадян; от про цьому й написав Аристофан комедію «Хмари». Живе в Афінах міцний мужик по ім'ю Стрепсиад, а в нього є син, молодий чепурун: тягнеться за знаттю, захоплюється стрибками й розоряє батька боргами. Батькові й спати невмоготу: думки про кредиторів гризуть його, як блохи. Але дійшло до нього, що завелися в Афінах якісь нові мудреці, які вміють доказами неправду зробити правдою, а правду - неправдою. Якщо повчитися в них, те, може бути, і вдасться на суді відбитися від кредиторів?

И от на старості років Стрепсиад відправляється вчитися. От будинок Сократа, на ньому вивіска: «Мислильня». Учень Сократа пояснює, якими тут займаються тонкими предметами. От, наприклад, розмовляв учень із Сократом, куснула його блоха, а потім перестрибнула й куснула Сократа. Чи далеко вона стрибнула? Це як уважати: людські стрибки ми міряємо людськими кроками, а блошині стрибки треба міряти блошиними. Довелося взяти блоху, віддрукувати її ніжки на воску, виміряти її шажок, а потім цими шажками вимерить стрибок

Або от ще: дзижчить комар гортанню або задницей? Тіло його трубчасте, літає він швидко, повітря влітає в рот, а вилітає через зад, от і виходить, що задницей. А це що таке? Географічна карта: геть подивися, цей кружок - Афіни. «Дарма не повірю: в Афінах що ні крок, то сперечальники й крючкотвори, а в кружку цьому жодного не видно». От і сам Сократ: висить у гамаку над самою кришею.

Навіщо? Щоб зрозуміти світобудову, потрібно бути ближче до зірок. «Сократ, Сократ, заклинаю тебе богами: навчи мене таким мовленням, щоб боргів не платити!» - «Якими богами? у нас боги нові - Хмари». - «А Зевс?

» - «Навіщо Зевс? У них і грім, у них і блискавка, а замість Зевса їх жене Вихор». - «Як це - грім?

» - «А от як у тебе дурне повітря в животі буркоче, так і в хмарах буркоче, це і є грім». - «А хто ж карає грішників?» - «Так хіба Зевс їх карає? Якби він їх карав, несдобровать би й такому-те, і такому-те, і такому-те, - а вони ходять собі живехоньки!

» - «Як же з ними бути?» - «А мова на що? Навчися переспоривать - от і сам їх покараєш. Вихор, Хмари й Мова - от наша священна трійця!» Тим часом хор Хмар злітається на сцену, славить Небо, славить Афіни й, як водиться, рекомендує публіці поета Аристофана

Тому що ж відскіпатися від кредиторів? «Простіше простого: вони тебе в суд, а ти клянися Зевсом, що нічого в них не брав; Зевса-Те давно вже немає, от тобі нічого й не буде за помилкову клятву».

Так що ж, і впрямь із правдою можна вже не вважатися? «А от подивися».

Починається головна суперечка, На сцену вносять більші кошики, у них, як бойові півні, сидять Правда й Кривда. Вилазять і налітають один на одного, а хор під'юджує

«Де на світі ти бачив правду?» - «у всевишніх богів!

» - «Це в них-те, де Зевс рідного батька скинув і закував у ланцюзі?» - «И в наших предків, які жили чинно, смиренно, слухняно, поважали старих, перемагали ворогів і вели вчені бесіди». - «Мало що було в предків, а зараз смиренністю нічого не доможешся, будь нахабою - і переможеш!

Інше в людей - по природі, інше - по угоді; що по природі - те вище! Пий, гуляй, блуди, природі випливай! А піймають тебе із чужою дружиною - говори: я - як Зевс, сплю з усіма, хто сподобається!» Слово за слово, ляпас за ляпас, глядь - Кривда й впрямь сильніше Правди

Стрепсиад із сином радехоньки. Приходить кредитор: «Сплачуй борг!» Стрепсиад йому клянеться: «Бачить Зевс, ні гроша я в тебе не брав!» - «УЖО розтрощить тебе Зевс!» - «УЖО захистять Хмари!» Приходить другий кредитор. «Плати відсотки!

» - «А що таке відсотки?» - «Борг лежить і приростає з кожним місяцем: от і плати із приростом!

» - «Скажи, от у море течуть і течуть ріки; а воно приростає?» - «Ні, куди ж йому приростати!» - «Тоді з якої ж статі й грошам приростати? Ні гроша з мене не одержиш!

» Кредитори із прокльонами тікають, Стрепсиад тріумфує, але хор Хмар попереджає: «Бережися, близька розплата!» Розплата приходить із несподіваної сторони, Стрепсиад побранился із сином: не зійшлися в поглядах на вірші Еврипида. Син, недовго думаючи, вистачає ціпок і б'є батька. Батько в жаху: «Немає такого закону - батьків бити!» А син присуджує: «Захочемо - візьмемо й заведемо! Це по угоді бити батьків не можна, а по природі - чому немає?» Отут тільки старий розуміє, у яку потрапив лихо

Він волає до Хмар: «Куди ви затягли мене?» Хмари відповідають: «А пам'ятаєш есхилово слово: на страданьях учимося!» Навчений гірким досвідом, Стрепсиад вистачає смолоскип і біжить розправлятися із Сократом - підпалювати його «мислильню». Крики, вогонь, дим, і комедії кінець