"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження"&"Цитування тексту узяте із книги: століття й Відродження"&"Цитування тексту узяте із книги: століття й Відродження" і здобувати новітню семантику. Семиотические архаїзми це, приміром, пояс вірності, лицарська збруя, гільйотина, фригийский ковпак і т.д. Вони ставляться до античності, середньовіччю, періоду французької революції. Сьогодні вони лише історичні знаки, що ставляться до віддаленого періоду і його що символізують. Але існує вічний малий символ, що актуальний за всіх часів і представлений в усі епохи, що, використовуючи термінологію Мішеля Фуко, мають глибоку семиотическую археологію ( "Слова й речі" 1966, "Археологія знання" 1969). Це камінь, птах, дерево, тварина й т.д. Квітка, конкретно, троянда"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" "троянда" з "Романа про троянду"(XIII) Г. де Лорриса й Ж. де Міна й "троянда" з роману Ж. Жені "Чудо троянди" (1946).
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" "Романі про троянду" троянда, з усією своєю явною й схованою семантикою, стала вперше у світській літературі, тому що до того, в XII столітті, воно з'являлася лише в латинських гімнах у славу Діви Марії (Адам де Сент-Віктор, ерман Жозеф, тато Інокентій III), а також у поезії трубадурів, але не як символ, а в якості деталей зіставлення жіночої краси або знаків приходу весни. У Г. де Лорриса троянда представлена вже в тім складному варіанті, у якому перебували багато символів і алегорії середньовіччя"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження"&"Цитування тексту узяте із книги: століття й Відродження" "рожевого саду" (до цього періоду пристрій двориків і садів мало місце винятково в монастирях і церквах, де влаштовувалися клуатри, як відзначає Д. С. Лихачов, улаштовувалися вони на зразок римських атріумів, і символізували рай або чотири ріки раю). (3) Звичай культивувати замкові сади бере початок в XIII столітті й збігається за часом із Хрестовими Походами, з яких лицарі привозили із собою різні сорти ароматних квітів, особливо троянд, також культур, що використовувалися для поліпшення смаку їжі, плодовоягодние чагарники й дерева. Тобто, тут є присутнім вплив східних традицій, де в середні століття, у тому числі на Близькому Сході, культура садів досягала високого рівня. Поняття "рожевий сад" приходить саме зі сходу, не тільки із традицій побуту, але й з літератури"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження"&"Цитування тексту узяте із книги: століття й Відродження" "трояндою із шипами", символом гріха й пороку. Це була модифікація змісту образа Діви Марії, що у гімнах XII-XIII вв часто зіставляли з "трояндою без шипів". Подібну метафору ми зустрічаємо в гімні Адама де Сент Віктора, переведеному на французький Мішелем де Казенавом"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" подібного роду й при цитуванні (часто це робилося по пам'яті й при цьому допускалися різні помилки), те можна припустити, що або вона сама помилялася, або користувалася недостовірними Цитування тексту взяте із книгиами. Але сам знак троянди із шипами Христина могла виявити саме з "Романа про Розу", де де Лоррис описує, як Закоханий колеться рожевими шипами, намагаючись добратися до троянди, а потім попадає під цілий дощ стріл Амуру. Учасниця Судів Любові й куртуазних дебатів, Христина Пизанская спростовує релігійні основи жінконенависницької практики, кристалізовані раніше у зводах канонічного права, подібних широко відомим "Декреталиям" (1140 року) североитальянского юриста Грациана.
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" між чоловіком і жінкою. У Зводі Грациана жінка трактувалася як істота нижче й залежне від чоловіка. Оскільки вона не була створена по образі Бога, те, отже, не була здатна діяти самостійно, не мала владний авторитет і правоздатністю як чоловік. Створений по образі й подобі Бога, вона споконвічно мав гарантії більше високого статусу й переваги над жіночим початком. Жінка ж, навпроти, залишалася незахищеної, її положення в суспільстві визначалося винятково за допомогою обмежень і заборон. Соціальна активність жінки обмежувалася владою чоловіка, якому вона була зобов'язана служити по встановленнях канонічного права. Жінка "не може вчити, виступати свідком у суді й гарантом в угодах, вона не має права засідати в суді..." і т. д.
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" Дешана), говорить нам про, нехай ледь помітний, але принциповій зміні у свідомості жінки, а саме в прагненні відстоювати свої права. Символ троянди грає тут акцентну роль. Він стає знаком цілої епохи. Спочатку, створений де Лоррисом і де Меном, а також їхнім попередниками як символ жіночої любові, наділеною небезпекою (тобто шипами), а потім, розвінчаний Христиною Пизанской, питавшейся довести в "Посланні до Амуру" 1399 і в "Розповіді про троянду" 1402, що жінка, якщо й не "троянда без шипів", те, принаймні, істота, що володіє не меншими чеснотами, чим чоловік. Таким чином, середньовічна троянда володіла по крайній міні п'ятьома найважливішими значеннями"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" "Чудо троянди" ми зіштовхуємося з тією же конструкцією сюжету пошуку троянди, але модифікованої відповідно до правил індивідуалізації символу в авторів XIX-XX вв Дружині наділяє троянду власною, гомосексуальною символікою. Індивідуалізм символу бере початок з першої половини XIX століття з розвитку романтичного символу в поезії (7) Остаточно теорія індивідуальної символіки, на наш погляд, кристалізується у філософії Анри Бергсона ( 1859-1941), а саме в його роботі "Матерія й пам'ять" 1896, що зробила великий вплив на творчість Марселя Пруста ( 1871-1922) і його епопею "У пошуках втраченого часу" ( 1913-1927). Яскравим прикладом застосування естетических поглядів Бергсона й розробки індивідуалізованого символу є відомі "катлеи" Пруста, індивідуальний знак любові Свана й Одетти. В "Матерії й пам'яті" у главі третьої "Про збереження образів. - Пам'ять і дух" Бергсон писав про "індивідуальну пам'ять" або "індивідуальному досвіді" людини, розділяючи пам'ять на "la m;moire habitude" пам'ять-звичку або механічну пам'ять (наприклад, заучений напам'ять урок або вірш) і "la m;moire pure ou m;moire souve"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження"&"Цитування тексту узяте із книги: століття й Відродження" "вічних символів" Ж. Жені вибирає троянду, а саме в рамках сюжетної конструкції пошуку троянди в абстрактному закритому саду. У випадку Жені"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" двох біблійних персонажів має місце в "Богоматері квітів" в образах Дивини й Богоматері Квітів. Також Аркамон зіставляється вищезгаданими вченими з містичною трояндою Емпірею Данте. Все-таки припустимо припустити, що Аркамон зіставимо із середньовічною містичною й куртуазною квіткою з "Романа про троянду", тому що паралелей між цими двома символами, XIII-Го століття й XX-Го, багато й вони досить очевидні. Як ми вже відзначили, у Жені троянда представлена в образі Аркамона, парубка, засудженого на страту, що втримується в камері смертників і з'являється перед Жаном, одним з ув'язнених тої ж в'язниці, або у вигляді червоної троянди, або з гірляндами з білих троянд замість ланцюгів і наручників
Подібність Аркамона із трояндою із середньовічного роману, а також з філолофсько-містичних садових схем у середньовічному образотворчому мистецтві й літературі, де цей ботанизм відіграє акцентну роль, роль центра, подібність - у неприступності Аркамона ( щовтримується в камері смертників не мав права виходити на прогулянки з усіма, тобто не міг спілкуватися з іншими ув'язненими). Охоронці, які стежать за його камерою, символізують васалів Амуру. Небезпека, що загрожує Жанові (тобто Закоханому), якби він проникнув у камеру Аркамона, також схожа із шипами рожевого куща й зі стрілами Амуру. Амур зі стрілами, у випадку Жені, це закон зі своїми строгими правилами. Необхідно згадати етимологію слова la cour (двір), від якого відбувається слово la courtoisie ( акцентна семантика середньовічної троянди, що позначала в середні століття комплекс певних морально-психологічних якостей: шляхетність, чемність, вишуканість, галантність). Два основних значення слова la cour"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження"&
Коментарі