II. Історичні романи Дюма. Звичайно, в етюді моєму був би великий пробіл, якби Дюма був зовсім пропущений. Він був одним з найбільш знаменитих французьких романістів середини минулого сторіччя (він народився в 1802 році, початків писати років двадцяти від роду й умер в 1870 році). Написав він взагалі дивно багато, і його добутками сучасники прямо зачитувалися, а серед його романів були й саме історичні із сюжетами із часів революції
Але справа саме в тім, що, по власному визнанню Дюма, історичний сюжет був для нього тільки "цвяхом, на який він вішав свої картини". Дюма був насамперед людиною з надзвичайно розвитий фантазією, що керувала не тільки його літературною творчістю, але й самою його життям, у якій він був, що називається, дуже широкою натурою. Йому подобалося зображувати рвучких, енергійних людей, аматорів усякого роду пригод і пригод, хоробр і вірних, великодушних і здатних бути беззавітно відданими тому, чому бралися служити. Критики Дюма не раз зауважували, що йому вдавалися лише чоловічі фігури, герої його романів і драм, тоді як жіночі фігури в нього виходили безжиттєвими, не яскравими, мало придатними для того, щоб бути теперішніми героїнями. Теперішня стихія, у якій його герої знаходять задоволення для своїх основних інстинктів, є стихія боротьби, так сказати, боротьби заради її самої, а це саме дає привід для створення таких положень, у яких потрібні особлива винахідливість і відвага, для зображення таких пригод, у яких герой міг би виявити кращі якості своєї природи. Неприборкана уява Дюма перетворювало його задуми ледве не в казки, що одержували, завдяки талановитості автора, що захоплює читача захопливість. Найбільше характерими творами Дюма є й найбільш відомі "Три мушкетери" і "Граф Монте-Кристо", ці два фантастичних романи, у яких на першому плані - пригоди героїв і різні з ними пригоди. З історичних романів Дюма поруч із цими двома можна поставити "Кавалера де Мезон-Руж", що в одному російському перекладі названий кавалером (а може бути й лицарем) із Червоного Замка. Це-Роман з епохи французької революції з дуже фантастичною фабулою й читається не без інтересу, як добре розказана казка. Дюма сам його переробив у театральну п'єсу, що мала величезний успіх, а вставлена в неї пісня "Mourons pour la patrie" (Умремо за батьківщину) одержала навіть більшу популярність у революцію 1848 року. Скажу тільки, що вся суть роману - у зусиллях героя звільнити з висновку в Тампле полонену королеву, злощасну Марію-Антуанетту. Спогад у мене, однак, про цей роман залишилося досить неясне, і якось проте мені не схотілося відновити у своїй пам'яті подробиці цієї казки. Більш-менш т же саме можна сказати й про інші романи Дюма, сюжети яких узяті з тої ж епохи
Втім, у кожного свій смак, і я не хочу нав'язувати читачеві свій літературний смак. У всякому разі й інші революційні романи Дюма все-таки варто тут назвати з короткими вказівками на них зміст
В "Намисто королеви", як показує сама назва, мова йде про знамените шахрайство з дорогим намистом, що було куплено, за кілька років до революції, для Марії-Антуанетти й через яке розігрався великий скандал, що кинув тінь на ім'я самої королеви. Саме це "справа"-відмінний матеріал для так званого шахрайського або карного роману
У романі "Анж Питу" героєм є дійсна особистість, що носила це ім'я. Це був молодий паризький вуличний співак, що був настроєним роялистически й давав волю цьому настрою у своїх пісеньках. Його неодноразово піддавали арешту, а при директорії він був засланий у Кайенну, звідки біг уже після 18 брюмера
Назву ще роман Дюма "Графиня де Шарни", також з епохи революції й з дуже складним змістом
У мене був ще в руках невеликий роман Дюма під заголовком "Жінка з бархаткою на шиї" ("La femme au collier de velours"), здається, по-російському не переведений. На сцені два зовсім юних німці: Гофман, музикант, поет і живописець, відомий автор фантастичних оповідань, і його друг Варнер, які відправилися у Францію в самий розпал терору; але в романі говориться набагато більше про музику й про театр тої епохи, чим про політичні події, хоча головний герой Гофман і цікавиться політикою. Його пригоди почасти обумовлюються тим, що він - пруссак, а Франція саме вела війну із Пруссією. Втім, для історії тодішніх вдач роман дає чимало чорт, хоча б більше зовнішнього характеру (кабачки, ігорні будинки й т.п.). Усе, що розказано в романі, легко могло б трапитися, мабуть, і не під час революції, якби взагалі могло трапитися, тому що подія, що є центральним у романі, зовсім у дусі фантастичних з, що характеризують творчість Гофмана. Головний ефект у романі такої: герой провів ніч із улюбленої, що ранком виявилася трупом з отрубленною головою, при чому місце відділення голови від шиї було замасковано оксамитовою стрічечкою з аграфом. Це зовсім у гофмановском жанрі
Фантастичні елементи із усякими таинственностями й з. зустрічаються, як ми побачимо, і в інших авторів історичних романів із французької революції, у яких ми маємо справу й з різними підземеллями, і із усякими перевдяганнями, і із усілякими несподіваними зустрічами, і з удивительнейшими випадками інших видів, але найменше надалі я буду мати на увазі такі прикраси, що тримають увагу читача в постійній напрузі, у чому саме Дюма й був найбільшим майстром. У вказується отноли, що, французька революція представляє собою досить вдячну епоху, подібно всім часам внутрішніх смут і зовнішніх воєн, коли порушується мирний плин життя й люди робляться іграшками долі, випробовують різні пригоди, піддаються всяким небезпекам.
Коментарі