Отец Штольца и его вклад в воспитание сына (по роману И.А. Гончарова «Обломов»)

 В романе И.А. Гончарова «Обломов» большое внимание уделяется не только судьбам главных героев, но и тому, как на их характер повлияли родители. Особенно ярко представлен отец Андрея Штольца , сыгравший важную роль в формировании личности сына. Его фигура — это символ трудолюбия, дисциплины и разумного воспитания, благодаря которому Андрей стал активным, волевым и целеустремлённым человеком. Образ отца: немецкая строгость и практичность Отец Штольца — человек немецкого происхождения. Он представляет собой образ рационального, делового и дисциплинированного мужчины. Гончаров описывает его как спокойного и уравновешенного, с твёрдыми жизненными принципами. Он не теряет времени даром, ведёт хозяйство с точностью и порядком. «Отец его, немец, человек деловой, спокойный, практичный...» С юных лет он включал сына в дела, приучал к ответственности, развивал в нём самодисциплину. В отличие от родителей Обломова, он не считал, что ребёнку нужно только покой и защита — наоборот, он п...

Художній час і простір Хронотоп

Іспит: Літературознавство

Автор: Есин Андрій Борисович. "



Будь-який літературний твір так чи інакше відтворює реальний мир. Природними формами існуванні цього миру є час і простір. Час і простір у літературі умовні. Однак література в порівнянні з іншими видами искусстванаиболее вільно спілкується згодом і простором."нематеріальність образів" дає літературі можливість миттєво переходити з одного простору в інше що вимагає певного мотивування. Зокрема, можуть зображуватися події, що відбуваються одночасно в різних місцях. Оповідачеві досить сказати:а тим часом відбувалося те-те". Таким прийомом перенесення з одного простору в інше користувалася література. Так само важливою властивістю літературних часу й простору є їхня дискретність, т. е переривчастість. Стосовно вчасно це особливо важливо, оскільки література виявляється здатної не відтворювати весь потік часу, але вибирати з нього найбільш істотні фрагменти, позначаючи пропуски.Така тимчасова дискретність служила потужним засобом динамизации.Фрагментарність простору почасти зв'язана із властивостями художнього часу, почасти ж має самостійний характер. Дискретність пространствапроявляется насамперед у тім, що воно звичайно не описується докладно, а лише позначається найбільш значимими для автора деталями. Характер умовності часу й простори в найсильнішому ступені залежить від роду літератури. Умовність максимальна в Ліриці, тому що вона ближче до експресивних мистецтв. Тут може отсутствовать простір. У теж час лірика може відтворювати предметний мир а його просторові реалії. При перевазі в лірику граматичного сьогодення для неї характерна взаємодія сьогодення й минулого(елегія), минулого, сьогодення й майбутнього(до Чаадаєва). Сама категорія часу може бути лейтмотивом вірша. В Драмі Умовність часу й простору встановлена в основному на театр. Тобто всі дії, мовлення, внутрішнє мовлення акторів замкнуті в часі й просторі.На тлі драми Епос має більше широкі можливості. Переходи з одного часу в інше, просторові переміщення відбуваються завдяки оповідачеві. Оповідач може стискати або розтягувати час



По особливостях художньої умовності час і простір у літературі можна розділити на абстрактне й конкретне. Абстрактним називають простір, яке можна сприймати як загальне. Конкретне не просто прив'язує зображений мир до тих або інших топографічних реалій, але й активно впливає на суть зображуваного. Між конкретним і абстрактним просторами немає непрохідної границі. Абстрактний простір черпає деталі з реальної дійсності. Поняття абстрактного й конкретного просторів можуть служити орієнтирами для типології. З типом простору звичайно зв'язані й відповідні властивості часу. Форма конкретизації худ. часу виступають найчастіше прив'язка дії до історичних реалій і позначення циклічного часу6 пора року, доби.У більшості випадків худий час коротше реального. У цьому проявляється закон "поетичної економії". Однак існує й важливе виключення, пов'язане із зображенням психологічних процесів і суб'єктивного часу персонажа або ліричного героя. Переживання й думки протікають швидше, ніж рухається мовний потік, що становить основу літературної образності.У літературі виникають складні співвідношення між реальним і худ. часом. Реальний час взагалі може бути дорівнює нулю, наприклад в описах. Такий час є бессобитийним. Але й час собитийное неоднорідно. В одному випадку література фіксує події й дії, що істотно міняють людини. Це сюжетний або фабульний час. В іншому випадку література малює картину стійкого буття, що повторюється день у день. Такий тип часу називається хронікально^-побутовим. Співвідношення часу бессобитийного, собитийного й хронікально^-побутового створює темпову організацію худ. часу добутку. Важливе значення для аналізу має завершенность і незавершеність. Так само варто сказати про типи організації художнього часу: літописного, авантюрного, біографічного й т.п. часто характер худ. часу й простору має культурологічний сенс і відбиває подання про ці категорії, які зложилися в побутовій культурі. Так із древніх часів у літературі відбивалися дві концепції часу: циклічна й лінійна.Перша була більше рання, вона опиралася на циклічні процеси вприроде.



Безсумнівно, невозможно й більше конкретні зіставлення між характером худ. часу й простору й відповідних культурологічних категорій

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Переказ сюжету Беовульф Фольклор

Тиртей элегический певец военной доблести спартанцев

Краткое содержание ЖУРНАЛ ПЕЧОРИНА