"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" добутків європейської лит-ри. Дані про життя історичного Ф. украй убогі. Він народився, повидимому, близько 1480 у місті Книттлинген, в 1508 за допомогою Франца фон Зиккингена одержав місце вчителя в Крейцнахе, але повинен був бігти звідти через переслідування своїх співгромадян.
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" твору Платона й Аристотеля, якби вони коли-небудь загинули для людства» (з листа вченого абата Тритемия, 1507).
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" плодом сполучника сміливого розуму з нечистою силою, фігура доктора Ф. швидко придбала легендарні обриси й широку популярність. В 1587 у Німеччині у виданні Шписа з'явився перша літ-ая обробка легенди про Ф., так наз. «народна книга» про Ф.: «Historia vo"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" і вивчити всі підстави неба й землі». «У його відпаданні позначається не що інше, як зарозумілість, розпач, зухвалість і сміливість, подібна тим титанам, про до-рих оповідають поети, що вони нагромаджували гори на гори й хотіли воювати проти бога, або схожа на злого ангела, що протиставив себе богові, за що й був скинуть богом як зухвалий і марнолюбний»). Заключна глава книги оповідає про «страшний і жахаючий кінець» Ф.: його розривають біси, і душу його йде в пекло. Характерно при цьому, що Ф. додано риси гуманіста. Ці риси помітно посилені у виданні 1589. Ф. читає лекції про Гомере в Ерфуртському ун-ті, на прохання студентів викликає тіні героїв класичної стародавності та ін. Пристрасть гуманістів до античності уособлено в книзі як «безбожна» зв'язок похітливого Фауста й Прекрасної Олени. Однак, незважаючи на прагнення автора засудити Ф. за його безбожництво, гординю й дерзання, образ Ф. все-таки овіяний відомим героїзмом; у його особі знаходить своє відбиття вся епоха Ренесансу із властивої їй спрагою безмежного знання, культом необмежених можливостей особистості, потужним бунтом проти середньовічного квієтизму, ветхих церковно-феодальних норм і підвалин.
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" of Doctor Faustus» (изд. в 1604, 4-е изд., 1616) (Трагічна історія доктора Фауста, російський переклад К. Д. Бальмонта, М., 1912, раніше в журн. «Життя», 1899, липень і серпень) малює Ф. титаном, охопленим спрагою знання, багатства й мощі. Марло підсилює героїчні риси легенди, перетворюючи Фауста в носія героїчних елементів європейського Ренесансу. Від народної книги Марло засвоює чергування серйозних і комічних епізодів, а також трагічний фінал легенди про Фауста, - фінал, що пов'язаний з темою осуду Ф. і його сміливих поривів.
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" многим зобов'язаний Ґете при створенні свого «Фауста»). Народна книга лежить також в основі великого твору Г. Р. Видмана про Ф. (Widma"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" «Fausts Lebe"Цитування тексту узяте із книги: століття й Відродження" глибина його літ-их, філософських і наукових шукань: його боротьба за реалістичний світогляд, його гуманізм та ін.
Якщо в «Прафаусте» (1774-1775) трагедія носить ще фрагментарний характер, то з появою прологу «На небі» (написаний 1797, изд. 1808) вона засвоює грандіозні обриси свого роду гуманістичної містерії, всі численні епізоди якої об'єднані єдністю художнього задуму. Фауст виростає в колосальну фігуру. Він - символ можливостей і доль людства. Його перемога над квієтизмом, над духом заперечення й згубної порожнечі (Мефистофель) знаменує тріумф творчих сил людства, його невигубної життєздатності й творчої моці. Але на шляху до перемоги Ф. призначено пройти ряд «освітніх» щаблів. З «малого миру» бюргерських будней він входить в «великий мир» естетических і цивільних інтересів, границі сфери його діяльності все розширюються, у них включаються всі нові області, поки перед Ф. не розкриваються космічні простори фінальних сцен, де шукаючий творчий дух Ф. зливається із творчими силами світобудови.
Трагедія пронизана пафосом творчості. Тут немає нічого застиглого, непорушного, тут усе - рух, розвиток, безперестанне «наростання», могутній творчий процес, що відтворює себе на усе більше високих щаблях. Щодо цього знаменний самий образ Ф. - невтомного шукача «вірного шляху», далекого бажанню поринути в бездіяльний спокій; відмітною рисою характеру Фауста є «невдоволення» (U
Коментарі