Переказ сюжету Страсті-Мордасти Гіркий М

У провінційному місті молодий торговець баварським квасом увечері зустрічає гулящу жінку. Вона, п'яна, коштує в калюжі й тупотить ногами, розприскуючи бруд, як діти. Торговець веде неї до неї додому; вона погоджується йти з ним, думаючи, що він її клієнт. «Будинок» являє собою підвальну діру, у якій, крім жінки, живе її син із хворими ногами. Вона народила його в п'ятнадцять років від старого сладострастника, у якого служила покоївці. Ленька (так кликати хлопчика) цілими днями сидить у своїй дірі й дуже рідко бачить біле світло

Розважається він тим, що збирає в різні коробочки всяких комах, яких йому вдається піймати, дає їм смішні прізвиська (павук - Барабанщик, муха - Чиновница, жук - дядько Никодим і т.п.) і наділяє у своїй фантазії людськими рисами, які він підглядає в клієнтах своєї матері. Ці комахи становлять для Леньки особливий мир, що заміняє йому теперішній, людський. Втім, про людський світ він невисокого поняття, тому що судить про нього по тимі, хто приходить у їхню діру розважатися з його матір'ю. Матір кличуть Машка Фролиха.

Вона, видимо, серйозно хвора (у неї провалився ніс, хоча «заразної» вона себе не вважає). Вона безумно любить сина й живе тільки заради нього. У той же час вона людина кінчений, хворий і спившийся. Майбутнє, таким чином, не обіцяє її синові нічого гарного. Ленька не по роках мудрий і серйозний. Він ставиться до матері як до малого дитя, жалує її й учить життя. Одночасно він зовсім дитина, що не має ніякого досвіду життя

Торговець (він же оповідач і alter ego автора) починає відвідувати хлопчика й намагається якось скрасити його життя. Але ситуація настільки безнадійна, що у фіналі оповідання герой розуміє: він виявився в тупику: «Я швидко пішов знадвору, скриплячи зубами, щоб не заревіти».