Венгерова З. А. Вальтер Скотт
Вальтер Скотт
Енциклопедичний словник Брокгауза й Ефрона. vehi. net/brokgauz/all/094/94509.shtml.
(Sir Walter Scott) ---і знаменитий англ. романіст ( 1771--1831).
Дитинство провів серед шотландської природи, учився в Единбурзі й відрізнявся страстною любов'ю до читання. Його улюбленими авторами були Шекспір, Мільтон, Спенсер. Рання його схильність до вивчення історії позначилася в захопленні середньовічними хроніками Фруассара й національними шотландськими переказами
На 21-м г. він став адвокатом, але дуже мало займався цією професією, незабаром віддавшись цілком літературної діяльності. Він почав з віршованих перекладів двох балад Бюргера, "Ленора" і "Дикий мисливець" (1796).
В 1799 р. він одержав місце шерифа в Селькиркшире й оселився там на фермі Ашскиль, на березі Твіду, з молодою дружиною, француженкою по походженню. Виданий ним тритомний збірник "Minstrelsy of the Scottish Border" створив йому відразу літературне ім'я. До складу збірника ввійшло кілька оригінальних балад і безліч обробок південно-шотландських народних сказань. В 1805 р. С. виступив з великою поемою "The Lay of the last minstrel" ---і першої із цілої серії поем, що описують у романтичному дусі лицарський побут стародавньої Шотландії. Найвидатніші поеми або, вірніше, віршовані романи: "Marmion", "The Lady of the Lake", "The Vision of Don Roderick", "Rokeby", "The Lord of the Isles", "The Field of Waterloo", "The Bridal of Triermain". До того ж періоду ставляться літературно-історичні праці С.: "Life and works of John Drydon" (1808) і "Life a. works of De a n Swift" ( 1814--1817), a також "Border antiquities" (1814) і "Paul's Letters to his Kinsfolk" (опис закордонних вражень, 1815).
Зростаюча літературна слава настільки збільшила стан Вальтера С., що він в 1812 р. придбав маєток Абботсфорд, прославлене в літературі як місце походження романів Вальтера С. В Абботсфорде закінчені були останні поеми С.; там же він почав серію своїх знаменитих романів. Найвидатніші з них: "Waverley", "Guy Mannering", "The Antiquary, "Old Mortality", "Rob Roy", "Ivanhoe", "The Bride of Lamermoor", "Quentin Durward", "The fair maid of Perth".
С. вів розкішний спосіб життя, вибудував собі в Абботсфорде замок у середньовічному стилі, куди з'їжджалися відвідувачі отовсюду, і при своєму неуменье вести справи сильно заплутався, особливо внаслідок невдалих грошових спекуляцій; в 1826 р., коли трапився крах банкірського будинку, у якому він був вкладником, він опинився не тільки без гроша, але й з величезним боргом (117000 фн. стерл.). При цьому його здоров'ї було вже сильно розстроєне. Феноменальне уменье працювати при всіх обставинах допомогло йому почасти впоратися сбедою.
У добутках, написаних після руйнування, видні сліди квапливої роботи, але й деякі з його найбільш популярних романів, як напр. "Woodstock", ставляться до того ж часу. Останніми романами Вальтера С. були "Count Robert of Paris" і "Castle Dangerous". Крім романів, він написав велику історичну працю "Life of Napoleon Bonaparte" (1827), ряд літературних нарисів, історичних статей, "Історію Шотландії" для енциклопедії Ларднера, ряд повістей під загальним заголовком "The Chronicles of Cannongate", інший збірник "Tales of a Grandfather" і ін. Завдяки такій посиленій праці він у значній мірі сплатив свої борги, але здоров'я його остаточно зіпсувалося, що загрожував параліч позбавляв можливості працювати, поїздки в Італію не принесли очікуваної користі; повернувшись на батьківщину, він умер Вабботсфорде.
Вдячна Шотландія відкрила підписку, щоб зберегти його сім'ї маєток Абботсфорд, і спорудила йому в Единбурзі чудовий пам'ятник. Головне значення Вальтера С. полягає в тім, що він створив історичний роман. До нього були спроби в цьому роді, але добутку його попередників ---і Вальполя, м-сс Радклиф, Чи Софії, Айерланда й ін. ---і написані без усякого проникнення в дух тої або іншої історичної епохи. Вальтер С. переконався з вивчення своїх попередників (як це видно, наприклад, з його розбору роману Клари Рив), що потрібно прагнути в історичному романі скоріше до правдоподібності, чим до педантичного відтворення фактів, але разом з тим необхідно зберігати дух епохи; стиль і мова повинні бути неодмінно архаїчні, страсті й почуття повинні представляти загальнолюдський інтерес
У цьому дусі написана вся серія романів Вальтера С. (близько 3 0 - ти так званих "Waverley Novels"), у яких зображені видатні драматичні моменти шотладской, англійської й загальноєвропейської історії, починаючи від завоювання Англії норманнами до XVIII-Го в. Критика дорікала С. у перекручуванні історії заради драматичного інтересу, а також у тім, що він зображував тільки зовнішню сторону життя, побут різних епох, не замислюючись над психологічним і філософським значенням подій. Карлейль ставив йому також у провину відсутність яких-небудь етичних ідеалів і цільного історичного й філософського світогляду
Докори ці почасти заслужені, але не можна не визнати, що Вальтер С. дав широку картину минулого, вивів масу пластично обкреслених історичних характерів і багато в чому залишився вірний внутрішній психологічній правді історії. Він сполучив реалізм побутописання з поетичною ідеалізацією характерів і цим став типовим виразником романтизму з його жагучим шуканням нездійсненної в буденній дійсності краси. Він невільний від того захоплення сильними страстями й стійкими характерами ---і на шкоду життєвій правді, ---і яке відрізняє всю романтичну літературу
Кращий роман Вальтера С. ---і "Айвенго", де зображений результат боротьби між саксами й норманнами й представлена захоплююча картина англійської історії ранню епоху феодалізму. В "Красуні з Перта" позначилося в повному блиску уменье Вальтера С. відтворювати людські страсті; у характерах шотландських героїв об'єктивність побутописця надзвичайно вдало сполучається із суб'єктивністю психолога. У романі "Квентин Дорвард" Вальтер С. дав яскраву характеристику хитромудрого Людовика XI-Го. Романи С. далеко не всі однакового достоїнства, але кращі з них ---і безперечно художні твори. Історичне значення Вальтера С. надзвичайно велико; у всіх країнах у нього була безліч наслідувачів. Німецький романіст Вилибальд Алексис (Геринг) ---і один із самих видних між ними. Лучш. изд. романів Вальтера С. ---і единбургские й лондонське изд. 1839 р. Життя Вальтера С. викладена надзвичайно докладно його зятем Локартом (1838). ПРО С. писали H е tton ("Engl. Men of Letters", 1878), Watt (1879), Younge (1887); він^-нім-ньому-по^-ньому. Elza (1864), Eberty ( 2-е изд., 1871). см. також Hogg ("The Ettrick Shepherd"), "Domestic manners a. private life of Sir W. S." (новий. изд. 1882).
З наших журналів романи С. найбільше перекладала "Бібліотека для читання" (1848 р. і сл.). З 1865 р. стало виходити скорочене ілюстроване видання романів С. Л. Шелгуновою скорочені романи С. (изд. Павленкова для дітей і юнацтва, з ілюстраціями). Недавно з'явилося "Повне зібрання творів С.", изд. "Вісником иностр. літератури". Див. Ф. Булгаков ("Историч. вісник", 1884 р., 8), В. Бєлінський ("Твору", I і X), Брандес ("Головні плини літератури XIX в.", М., 1893), Дружинін ("Зібрання творів", т. IV), А. Цеглярів (" Вальтер-З. і В. Гюго", Спб., 1891), Карлейль ("Отеч. записки", 1857 р., 5), В. Майков ("Критич. досвіди"), Тен ("Розвиток политич. і гражд. волі в Англії", т. II, Спб., 1871). Биографич. нариси: А. Паевская, "Вальтер С."; ельце, "Вальтер С." (изд. "Пантеону літератури", Спб., 1894).