Глави з курсу лекцій РГГУ. Англійська література XIX століття. Реалізм
Після Вальтера Скотта ми розстаємося з літературною течією за назвою романтизм і переходимо до літературної течії за назвою реалізм
Уже визначення романтизму являє собою якусь складність для літературознавців (згадаємо статтю "Про розмежування романтизмов"), ситуація з реалізмом нітрохи не легше. (Особливо вона ускладниться до 20-ома століттю, коли з'являться такі по суті своєї оксюморонние визначення як магічний реалізм, фантастичний реалізм і романтичний реалізм.)
Як і практично всі попередні йому літературні течії, реалізм виникла як реакція на романтизм і з формальної, і зі змістовної точки зору. Якщо романтизм ішов від об'єктивізму до суб'єктивізму, від соціально-політичних проблем до проблем метафізичним, що решались у сугубо індивідуалістичному ключі (протистояння людини Богові й, отже, протистояння людини миру не як соціально-політичній машині, але як несправедливо влаштованому утвору Всевишнього; причому несправедливість виникала єдино з особистої незадоволеності романтичного героя, проецируемой на увесь світ), від створення психологічно достовірних героїв (що було вже у творчості таких письменників, як Ричардсон) до створення рупорів романтичних ідей самого автора (Каїн у Байрона), те реалізм послідовно відходить від романтичних принципів по всім цимим напрямкам
З погляду форми реалізм відходить від бурхливих романтичних пейзажів, екзотики далеких країн, загадкового життя розбійників і тому подібних ізгоїв і вертається в повсякденний буденний мир навколишнього їхнього життя. Потім відбувається повернення до психологізму в зображенні героїв і їхнього внутрішнього миру, більше незвідного до невдоволення миром і своїм у цьому світі положенням
Суб'єктивізм романтизму також поступається місцем більше об'єктивному опису миру й життя людини в цьому світі. І метафізика найчастіше відходить на другий або третій план, поступаючись місцем опису соціально-політичних умов життя людини
Маятник гойднувся, і мистецтво відійшло від романтичного конфлікту людини з миром, зосередившись на більш-менш об'єктивному описі цього миру. Як ми побачимо далі, коли звернемося до такої літературної течії як модернізм, реалізм також поступово довела властиві йому риси до абсурду, і на зміну реалізму прийде продовжувач філософії романтизму - європейський модернізм. (Треба, однак, ураховувати, що в полеміці з реалізмом і його крайнім варіантом - натуралізмом - самі модерністи найчастіше затверджували, що прагнуть до справжнього реалізму, що виходить за межі того, що їм представлялося, а найчастіше й було сумовитою реалістично-натуралістичною документалістикою кінця 19-го століття.)
Але поки що ми тільки-тільки вступили в реалістичну епоху в англійській літературі. Втім, читаючи романи Диккенса й Теккерея, Емілії й Шарлотти Бронте, ми не повинні забувати, що літературні визначення - річ далеко не абсолютна, і ті добутки, які прийнятий відносити до реалістичної прози хоча б у силу періоду, у який вони були написані, найчастіше виявляються куди більше близькими зовсім іншим літературним течіям і напрямкам.