Н. Т. Пахсарьян. Енциклопедичність як категорія поетики французького роману XVII століття

Н. Т. Пахсарьян. Енциклопедичність як категорія поетики французького роману XVII століття

Н. Т. Пахсарьян.

ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЯ ПОЕТИКИ ФРАНЦУЗЬКОГО РОМАНА XVII СТОЛІТТЯ

"Джерело: - С. 107 - 108

"Джерело: учені, що аналізують барочний роман і романістику Бальзака або Толстого, відзначають енциклопедизм всіх цих добутків. При цьому слово «енциклопедизм» функціонує не стільки як термін, скільки як метафора-комплімент, розуміється як присутність у тім або іншому романі стихії подробиць переважно «речовинно-побутового миру», виражаючись словами М. М. Бахтина. У романістиці «першої епохи» (П. Гринцер) цей речовий мир символичен і алегоричний, його зв'язують із мифопоетическим відтворенням дійсності, у романах XIX століття речовинно-побутовому шару добутку приписують властивості безпосередньої фактографічності й вірогідності. У результаті змішуються такі безумовно дотичні, але все-таки різні поняття, як «сума», «каталог», «енциклопедія», «книга».

Представляється тому необхідним, перш ніж використовувати слово як літературознавчий термін, уточнити його значення й по можливості конкретизувати.

"Джерело: викладу всієї суми придбаних людських знань і підхопивши народжене в XVI столітті саме слово «енциклопедія», виявляється схильно до цієї ідеї вже ростом раціоналістичних тенденцій.

З іншого боку, жанрові вимоги до енциклопедії (повнота інформації, системність і иерархичность її) цілком погодяться з тяжінням поетики барокко до архітектоніки й універсалізму. Але в області роману істотно не це: прагнення до естетической реабілітації романного жанру в атмосфері панування раціоналістичної поетики в XVII сторіччі викликало до життя бажання романістів барокко теоретично довести (у передмовах, у внутрітекстовій рефлексії) і художньо втілити в сюжетній тканині роману його здатність бути джерелом достовірних і корисних знань про світ, історію, людину.

У блоковому романі XVII століття «усе, що уявляється, стає знанням» (М. Фуко), а енциклопедичний тип знання припускає, крім іншого, його итоговость і одночасно доступність, наявність пояснювальних процедур. Тому-Те романістика барокко й з'являється в соціокультурному контексті своєї епохи своєрідним підручником або хрестоматією (порівн. класичне визначення «Астреи» д'юрфе як «хрестоматії галантної цивілізації»), навіть якщо скористатися словами відомого просвітителя-енциклопедиста XVIII сторіччя д'аламбера, «свого роду картою» (порівн. знамениту «Карту Ніжності» з роману М. де Скюдери «Клелия»), стає не тільки літературним, естетическим явищем, але й фактом культурного життя епохи, етичним і етнологическим феноменом.

Енциклопедичність проявляє себе як органічна властивість жанру, що займає особливу позицію стосовно реальності, що скорочує дистанцію між «літературою» і «життям» або, точніше, що прагне «перебороти свою літературність і стати як дійсність і історія» (А. В. Михайлов). Але ця ж категорія демонструє й неоднозначність співвідношення «книжкового» і «життєвого», переконує в тім, що аналіз співвідношення цих понять - «самий слизький предмет» (Л. Вудбридж).