Ловернья-Ганьер. Історія французької літератури. Мопассан ( 1850-1893)
( 1850-1893)
Гі де Мопассан народився у Фекане в 1850 р. В 1863 р. він учиться в малій семінарії Ивето, в 1868 р. - у ліцеї в Руане. В 1870 р. Мопассан вступає в національну гвардію й бере участь у франко-прусской війні. В 1877 р. у нього виникають проблеми зі здоров'ям, викликані сифілісом. В 1880 р. виходить у світло "Пампушка", в 1882 р. - "Мадемуазель Фифи". З 1871 по 1880 р. Мопассан публікує біля трьохсот новел. В 1883 р. з'являється "Історія одного життя"1, "Оповідання вальдшнепа", в 1885 р. - "Милий друг", "Казки дня й ночі", в 1887 р. - " Монт-Ориоль", в 1888 р. - "Пьер і Жан", "Обранець пані Юссон", в 1889 р. - "Сильна, як смерть", в 1891 р. - "Наше серце". В 1891 р. Мопассан одержимо думками про смерть, письменник поміщений у клініку доктора Бланша. В 1892 р. він намагається покінчити із собою. В 1893 р. Гі де Мопассан умирає
Майстер натуралістичної новели
Неперевершений майстер новели (більше двохсот шістдесятьох новел), Мопассан є самим доконаним представником школи натуралізму. Все солидно в описах Мопассана, що не прагне аналізувати життя, а лише точно зображує самі темні сторони свідомості. Його творчість представляє персонажів із всіх шарів суспільства: нормандських селян і дрібних буржуа, паризьких приватних власників і робітників. Він описує боротьбу за життя, тобто за гроші, владу й насолоди у світі преси й політики. Нещадне психічне захворювання збільшує його пристрасть кфантастике.
"Пампушка" (1880)
1870 р. Із захопленого пруссаками Руана в Гавр направляється диліжанс, у якому їдуть дві пари аристократів-банкірів, сім'я великих торговців, дві черниці, один затятий республіканець і повія на прізвисько Пампушка. Зголоднілі пасажири ділять із дівицею припасену нею провізію. У Тоте прусский офіцер затримує диліжанс, щоб покористуватися принадностями Пампушки. Компаньйони вмовляють дівицю задовольнити офіцера, і та проти волі уступає їхнім наполяганням. Карета рушає далі: всіма знедолена й зневажувана Пампушка не може стримати зліз
Мопассан досягає досконалості у висміюванні лицемірства буржуазії й точному описі характерів, що робить його новелу самої вдалої в збірнику "Меданские вечора". За словами самого Мопассана у вступі до "Пьеру й Жана" він підкоряється основному правилу: "Показувати правду означає дати повну ілюзію правди". Розказана ним історія дуже незначна, персонажі постійно зіштовхуються між собою, перетворюючи новелу в якусь варіацію на задану тему. Рухаючись прямо до наміченої мети, Мопассан із самого початку добутку дає зрозуміти, яка непереборна прірва відокремлює мир Пампушки від миру аристократів і буржуа, що спершу боягузливо використовували, а потім отвергнули неї. Доводячи почуття до якогось пароксизму, новела вловлює те, що стане сутністю сучасного роману: відчуття трепету життя
" Історія одного життя" (1883)
Маленька Жанна, чутлива й романтичная натура, вертається в будинок своїх батьків у Нормандії. Вона закохується у віконта Жюльена де Ламара, людини легковажного й порожнього, котрий через якийсь час після весілля з Жанною гине внаслідок сварки з обманутим їм чоловіком. Жанна переносить любов на свого сина, але той, тільки-но досягши вісімнадцятиліття, розоряє мати. Молочна сестра Жанни Розали піклується об жінці, що втратила розум,
Роман написаний із силою й безпристрасністю Флобера, перейнятими його учнем Мопассаном. Автор ніде не говорить від своєї особи, не витягає з історії ніякої моралі й задовольняється лише тим, що розповідає про гірку долю шляхетних серць і чутливих душ. "Історія одного життя"" за структурою нагадує роман-фейлетон: у ній багато великих картин і драматичних епізодів. На прикладі глибоко розчарованої Жанни Мопассан проповідує свою теорію роману: відмова від уявлюваного, оголення незначної суті, адаптація стилю до відтворення цієї порожнечі
Примітки
1. У Росії закріпилася невірна назва цього роману - "Життя" (прим. ред.)