Співвідношення культури й цивілізації в концепції Н А Бердяєва
Іспит: Культорология
синонім культури;
рівень і ступінь суспільного розвитку;
епоха, що випливає за варварством;
період деградації й занепаду культури; ступінь панування людини й суспільства над природою за допомогою знарядь праці й засобів виробництва;
форма соціальної організації й упорядкованості миру, заснована на пріоритеті розвитку нових технологій. У науковій літературі існує принаймні три основних позиції відносно культури й цивілізації: ототожнення, протиставлення й взаємозумовленості. У спробах поставити знак рівності між культурою й цивілізацією є причини. Вони обумовлені рисами подібності, до яких варто віднести:
Соціальну природу їхнього походження. Ні культура, ні цивілізація не можуть існувати поза людським початком. Ці характеристики далекі незайманій природі.
Цивілізація й культура є результатом людської діяльності. І перш і друга є, по суті, штучним середовищем перебування людини, іншими словами - другою природою.
Цивілізація й культура є результат задоволення потреб людини, але в одному випадку переважно матеріальних, а в іншому - духовні.
Нарешті, цивілізація й культура є різними сторонами громадського життя. Їх не можна роз'єднати без нанесе ния збитку, препарування можливо тільки на теоретичному рівні. На позиції ототожнення культури й цивілізації стояв, зокрема, 3. Фрейд, що вважав, що й те й інше відрізняє людини від тварини. На позиції протиставлення наполягали О. Шпенглер, Н. Бердяєв, Т. Маркузе й інші дослідники. Шпенглер розводив ці поняття чисто хронологічно, культура для нього переміняється цивілізацією, що приводить її до занепаду й деградації. "Цивілізація є сукупність украй зовнішніх і вкрай штучних станів... цивілізація є завершення"8. (Шпенглер). Н. Бердяєв уважав, що практично на всьому протязі свого існування культура й цивілізація розвиваються синхронно, за винятком джерела, що дало можливість філософові зробити висновок про первинність цивілізації, тому що задоволення матеріальних потреб передбачало задоволення духовних. В аналізі співвідношення цивілізації й культури можна виділити як риси подібності, так і розходження. Н. Бердяєв виявляє насамперед розходження, підкреслює особливі риси й культури, і цивілізації. На його думку, у культурі акцентуються духовне, індивідуальне, якісне, естетическое, виразне, аристократичне, стабільно стійке, іноді консервативний початок, а в цивілізації - матеріальне, соціально-колективне, кількісне, тиражоване, загальнодоступне, демократичне, прагматично-утилітарне, динамічне-прогресивне. Той же Бердяєв зауважує, що "цивілізація завжди має вигляд parvenue4. Її походження мирське, вона народилася в боротьбі із природою поза храмами й культом"10. Позиція протиставлення змістовної суті цивілізації й культури характерна й для Т. Маркузе, що вважає, що цивілізація - це тверда, холодна, повсякденна реальність, а культура - вічне свято У свій час Маркузе писав: "Духовну працю культури протистоїть матеріальній праці цивілізації, як будній день протистоїть вихідному, робота - дозвіллю, царство необхідності - царству волі"". Таким чином, по Маркузе, цивілізація - повсякденна буденність, тверда необхідність, а культура - вічне свято, якийсь ідеал, іноді утопія. Але, по суті, культура як духовний феномен - це не тільки ілюзія, але й реальність. Шпенглер, Бердяєв, Маркузе, ставлячи цивілізацію в опозицію культурі як поняття-антиподи, все-таки розуміли, що вони взаємозалежні й взаємообумовлені. Таким чином, цивілізація й культура співіснують разом, вони рядоположени й, видимо, із цим необхідно погодитися й постаратися усвідомити крапки їхнього зіткнення, взаємодії й взаємопроникнення. Цивілізація й культура нероздільні, одне без іншого існувати не може. Графічно їх можна було б зобразити як два взаимопересекающихся кола. Цивілізація й культура - результат людської діяльності по перетворенню природи й людини. Цивілізація дозволяє людині вирішити питання соціальної організації й упорядкованості навколишнього світу, а культура - духовно-ціннісної орієнтації в ньому. Російський письменник М. Пришвін якось помітив, що цивілізація - це сила речей, а культура - зв'язок людей. Для Пришвіна культура - сполучник творчих особистостей, антитеза цивілізації, заснованої на стандарті. Обидві - і культура, і цивілізація співіснують у його поданні паралллельно й складаються з різних рядів цінностей. Перша містить у собі "особистість - суспільство - творчість (і як вищий щабель. - А. О. і И. X.) - культуру", а друга - "розмноження - держава - виробництво - цивілізацію"12. Основний напрямок впливу культури на цивілізацію здійснюється за допомогою її гуманізації й внесення в людську діяльність усвідомлення творчого аспекту. Цивілізація ж з її прагматичними установками найчастіше тіснить культуру, стискає її духовний простір. У різні історичні періоди культура й цивілізація, співіснуючи й взаємодіючи, займали в соціумі різна питома вага. ДО XX в. відчутна тенденція збільшення простору цивілізації в порівнянні з культурою. І в цей час актуальний питання про пошуки реальних механізмів їх обопільного плідного співіснування
КУЛЬТУРА Й ЦИВІЛІЗАЦІЯ Співвідношення зазначених понять у культурологии є наріжним каменем. Як перше, так і друге поняття відрізняються багатозначністю змістів. У трактуванні їхнього співвідношення існують три основні тенденції: ототожнення, протиставлення й часткове взаємопроникнення. Суть кожної з названих тенденцій буде визначатися трактуванням змісту даних понять. Відомо, що в науковому побуті існує досить велика кількість визначень культури як сукупності цінностей, іноді матеріальний і духовних (Фрейд, Тайлор), а іноді тільки останніх (Бердяєв, Шпенглер), зокрема, близького по розумінню до використовуваного як робочого визначення в даному курсі7. Що стосується поняття цивілізації, що виникло в XVIII в., те його використання зв'язується з ім'ям Гольбаха. Слово "цивілізація" французького походження, але бере свій початок від латинського кореня civilis - цивільний, державний. Існує цілий ряд визначень, з них можна привести наступні: цивілізація - це
синонім культури;
рівень і ступінь суспільного розвитку;
епоха, що випливає за варварством;
період деградації й занепаду культури; ступінь панування людини й суспільства над природою за допомогою знарядь праці й засобів виробництва;
форма соціальної організації й упорядкованості миру, заснована на пріоритеті розвитку нових технологій. У науковій літературі існує принаймні три основних позиції відносно культури й цивілізації: ототожнення, протиставлення й взаємозумовленості. У спробах поставити знак рівності між культурою й цивілізацією є причини. Вони обумовлені рисами подібності, до яких варто віднести:
Соціальну природу їхнього походження. Ні культура, ні цивілізація не можуть існувати поза людським початком. Ці характеристики далекі незайманій природі.
Цивілізація й культура є результатом людської діяльності. І перш і друга є, по суті, штучним середовищем перебування людини, іншими словами - другою природою.
Цивілізація й культура є результат задоволення потреб людини, але в одному випадку переважно матеріальних, а в іншому - духовні.
Нарешті, цивілізація й культура є різними сторонами громадського життя. Їх не можна роз'єднати без нанесе ния збитку, препарування можливо тільки на теоретичному рівні. На позиції ототожнення культури й цивілізації стояв, зокрема, 3. Фрейд, що вважав, що й те й інше відрізняє людини від тварини. На позиції протиставлення наполягали О. Шпенглер, Н. Бердяєв, Т. Маркузе й інші дослідники. Шпенглер розводив ці поняття чисто хронологічно, культура для нього переміняється цивілізацією, що приводить її до занепаду й деградації. "Цивілізація є сукупність украй зовнішніх і вкрай штучних станів... цивілізація є завершення"8. (Шпенглер). Н. Бердяєв уважав, що практично на всьому протязі свого існування культура й цивілізація розвиваються синхронно, за винятком джерела, що дало можливість філософові зробити висновок про первинність цивілізації, тому що задоволення матеріальних потреб передбачало задоволення духовних. В аналізі співвідношення цивілізації й культури можна виділити як риси подібності, так і розходження. Н. Бердяєв виявляє насамперед розходження, підкреслює особливі риси й культури, і цивілізації. На його думку, у культурі акцентуються духовне, індивідуальне, якісне, естетическое, виразне, аристократичне, стабільно стійке, іноді консервативний початок, а в цивілізації - матеріальне, соціально-колективне, кількісне, тиражоване, загальнодоступне, демократичне, прагматично-утилітарне, динамічне-прогресивне. Той же Бердяєв зауважує, що "цивілізація завжди має вигляд parvenue4. Її походження мирське, вона народилася в боротьбі із природою поза храмами й культом"10. Позиція протиставлення змістовної суті цивілізації й культури характерна й для Т. Маркузе, що вважає, що цивілізація - це тверда, холодна, повсякденна реальність, а культура - вічне свято У свій час Маркузе писав: "Духовну працю культури протистоїть матеріальній праці цивілізації, як будній день протистоїть вихідному, робота - дозвіллю, царство необхідності - царству волі"". Таким чином, по Маркузе, цивілізація - повсякденна буденність, тверда необхідність, а культура - вічне свято, якийсь ідеал, іноді утопія. Але, по суті, культура як духовний феномен - це не тільки ілюзія, але й реальність. Шпенглер, Бердяєв, Маркузе, ставлячи цивілізацію в опозицію культурі як поняття-антиподи, все-таки розуміли, що вони взаємозалежні й взаємообумовлені. Таким чином, цивілізація й культура співіснують разом, вони рядоположени й, видимо, із цим необхідно погодитися й постаратися усвідомити крапки їхнього зіткнення, взаємодії й взаємопроникнення. Цивілізація й культура нероздільні, одне без іншого існувати не може. Графічно їх можна було б зобразити як два взаимопересекающихся кола. Цивілізація й культура - результат людської діяльності по перетворенню природи й людини. Цивілізація дозволяє людині вирішити питання соціальної організації й упорядкованості навколишнього світу, а культура - духовно-ціннісної орієнтації в ньому. Російський письменник М. Пришвін якось помітив, що цивілізація - це сила речей, а культура - зв'язок людей. Для Пришвіна культура - сполучник творчих особистостей, антитеза цивілізації, заснованої на стандарті. Обидві - і культура, і цивілізація співіснують у його поданні паралллельно й складаються з різних рядів цінностей. Перша містить у собі "особистість - суспільство - творчість (і як вищий щабель. - А. О. і И. X.) - культуру", а друга - "розмноження - держава - виробництво - цивілізацію"12. Основний напрямок впливу культури на цивілізацію здійснюється за допомогою її гуманізації й внесення в людську діяльність усвідомлення творчого аспекту. Цивілізація ж з її прагматичними установками найчастіше тіснить культуру, стискає її духовний простір. У різні історичні періоди культура й цивілізація, співіснуючи й взаємодіючи, займали в соціумі різна питома вага. ДО XX в. відчутна тенденція збільшення простору цивілізації в порівнянні з культурою. І в цей час актуальний питання про пошуки реальних механізмів їх обопільного плідного співіснування