Переказ сюжету Теркин на тім світлі Твардовский А. Т
Убитий у бої Теркин є на те світло. Там чисто, схоже на метро. Комендант наказує Теркину оформлятися. Обліковий стіл, стіл перевірки, кромішній стіл
У Теркина вимагають атестат, вимагають фотокартку, довідку від лікаря. Теркин проходить медсанобработку.
Усюди покажчики, написи, таблиці. Скарг отут не приймають. Редактор «Гробгазети» не хоче навіть слухати Теркина. Ліжок не вистачає, пити не дають...
Теркин зустрічає фронтового товариша. Але той начебто не радий зустрічі. Він пояснює Теркину: інший світів два - наш і буржуазний. І наше те світло - «кращий і передовий». Товариш показує Теркину Військовий відділ, Цивільний
Тут ніхто нічого не робить, а тільки керують і враховують. Ріжуться вдомино.
«Якісь члени» обговорюють проект роману. Відразу - «полум'яний оратор». Теркин дивується: навіщо все це потрібно? «Номенклатура», - пояснює друг. Друг показує Особливий відділ: тут загиблі в Магадані, Воркуті, на Колимі... Керує цим відділом сам кремлівський вождь. Він ще живий, але в той же час «з ними й з нами», тому що «при житті сам собі пам'ятники ставить».
Товариш говорить, що Теркин може одержати медаль, який нагороджений посмертно. Обіцяє показати Теркину Стереотрубу: це тільки «для загробактива». У неї видний сусіднє, буржуазне те світло. Друзі пригощають один одного тютюном. Теркин - сьогоденням, а друг - загробним, бездимним. Теркин все згадує оземле.
Раптом чутний звук сирени. Це значить - НП: на те світло просочився живий. Його потрібно помістити в «залу чекання», щоб він став «повноцінним мертвяком». Друг підозрює Теркина й говорить, що повинен доповісти начальству. Інакше його можуть заслати вштрафбат.
Він умовляє Теркина відмовитися від бажання жити. А Теркин думає, як би повернутися в мир живих. Товариш пояснює: поїзда везуть людей тільки туди, але не назад. Теркин догадується, що назад ідуть порожняки
Друг не хоче бігти з ним: мов, на землі він міг би й не потрапити в номенклатуру. Теркин стрибає на підніжку порожняка, його не зауважують... Але в якусь мить зникли й підніжка, і склад. А дорога ще далека. Тьма, Теркин іде на ощупь.
Перед ним проходять всі жахи війни. От він уже на самій границі. …І отут він чує крізь сон: «Рідкий випадок у медицині». Він у госпіталі, над ним - лікар. За стінами - війна...
Наука дивується Теркину й містить: «Жити йому ще сто років!»