Переказ сюжету Соборяне Лєсков Н. З
У другій половині 1860-початку 1870-х рр. Лєсков працює над романом з життя духівництва провінційного міста Старгорода. Остаточний варіант, названий «Соборяне», був надрукований в 1872 г.
«Соборяне» - добуток незвичайне по жанрі. Це роман-хроніка, у якому відсутня єдина сюжетна лінія. Основна частина текст «Соборян» - оповідання від імені автора про старгородских події й про долі й смерть трьох героїв - протопопа Савелія Туберозова, священика Захарію Бенефактова й диякона Ахилли Десницина. Також у текст хроніки включений великий щоденник протопопа Савелія Туберозова, що розповідає про попередні роки його життя, що розкриває внутрішній мир героя. У центрі хроніки Лєскова - доля сміливого проповідника, ревнителя благочестя й патріота священика Савелія Туберозова.
Життєвий рубіж у долі Туберозова - приїзд у Старгород пройдисвіта, що били нігіліста Термосесова, що обвинувачує протопопа в проповіді антидержавних, небезпечних ідей. Незалежність протопопа давно викликала невдоволення духовної й світської влади. Донос негідника Термосесова виявився дуже до речі для його недоброзичливців
Туберозову забороняють священнослужение й перекладають в інше місто на нижчу церковну посаду. Для Туберозова наступає новий час, виконане страждань. Він усвідомлює свою слабість перед особою гонителів, але не визнає себе винним
В «Соборянах» сплетені воєдино трагічні, драматичні й комічні епізоди. Комічний і одночасно героїчний персонаж -диякон Ахілла Десницин, що втілює риси російського національного характеру: богатирське молодецтво, невгамовну пристрасність і простодушність
По своєму поводженню він більше схожий на відважного козака, ніж на чинного й смиренного диякона. Ахілла - щирий союзник Туберозова в протистоянні злу й неправді. Але він зовсім позбавлений обачності, уразливий і нестриманий. Через учинки Ахилли на частку протопопа випадають багато турбот і нещастя. Комічно-Карикатурні в романі образи старгородских нігілістів - учителя Варнави Препотенского й дружини місцевого чиновника Дар'ї Бизюкиной. Хроніка «Соборяне» побудована на протиставленні старого, яскравого часу, що народжує такі великі й сильні характер, як священик Савелій Туберозов, що подрібнювали людям нового покоління, позбавленим моральних принципів, байдужних до доль Росії
Кончина протопопа Савелія й незабаром за нею - смерть диякона Ахилли й другого старгородского священика Захарію Бенефактова відзначають символічний рубіж - умирання старої Русі. «Соборяне» принесли авторові літературну славу й величезний успіх. За свідченням І.
А. Гончарова, хронікою Лєскова «зачитувався весь beau-monde» Петербурга. Газета «Громадянин», що редагував Ф. М. Достоєвський, віднесла хронікові до числа «капітальних добутків» сучасної російської літератури, поставивши твір Лєскова в один ряд з «Війною й миром» Л. Н.
Толстого й «Бісами» Ф. М. Достоєвського
Анонімний рецензент із «Громадянина» відзначив у Туберозове «велику, непомірну щиросердечну силу, которою споконвіку велася й буде вестися історія наша». Після виходу роману Лєсков поступово знову завойовує співчутливу увагу багатьох читачів. У загальному відношенні до нього відбувся перелом. Стало, нарешті, «улаштовуватися» положення Лєскова влитературе.