Історія всесвітньої літератури. Тертерян И. А. Загальний характер літературного процесу

Тертерян И. А

ЗАГАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ

На зламуванні епох, коли з європейської історичної арени йшов феодалізм, а перемігший буржуазний суспільний ладо вже виявив і свою нездатність забезпечити загальне щастя, і свою внутрішню суперечливість, коли розуми й душі людей тільки що потрясла грандіозна й страшна революція, а вже неминуче наближалися нові революційні сутички, - у ці насичені політичними подіями й роботою суспільної думки десятиліття література також напружує свої сили, спонукувана необхідністю вгадати й зрозуміти рух історії, розглянути й оцінити його найближчі й віддалені наслідки. Центральним для художніх напрямків епохи стало питання про те, як людині не тільки вистояти в цьому надзвичайно, що загострилося борінні, соціальних сил, але й брати активну участь в історичному процесі, впливати на нього, чи бути людині, по вираженню Ґете, "меленому" або "ковадлом". Різні напрямки й художники висували несхожі відповіді, нерідко протилежні, але глибоко відчуті, сполучені з естетическими відкриттями всесвітнього значення

Картина літературного процесу в західноєвропейських літературах першої половини XIX в. досить своеобична в порівнянні з попередніми епохами. Убистрился темп літературного (як і суспільного) розвитку. Нові художні напрямки складаються й досягають зрілості у відносно короткий термін, обчислювальні тепер не сторіччями, а десятиліттями. При цьому поява й зміцнення нового методу не означало повного изживания старого. Характерна риса епохи - співіснування художніх напрямків. Протягом декількох десятиліть просвітительська й классицистическая традиції, романтизм, а потім і реалізм підтримували відносини, у яких боротьба й подолання сполучалися із взаємовпливом. Кожне з напрямків відстоювало свої принципи в полеміці, затверджувало їх у маніфестах і інших програмних заявах, але при цьому на практиці художники й особливо більші художники не були сковані програмами. Творча свідомість мала значну волю вибору, постійно й цілеспрямовано зверталося до самих різних джерел, включаючи й різноманітні традиції минулого, і пошуки сучасників. Однак і в дуже складних літературних явищах проглядається ідейно-художня домінанта, що дозволяє зрозуміти, якому методу служили "привласнені" елементи

Стадіальна послідовність літературного розвитку добре відомі: класицизм і просвітительська традиція - романтизм - реалізм. У європейських літературах паралельно йшов також надзвичайно важливий процес - становлення революційно-демократичної літератури. Джерела його - в агітаційній літературі, і насамперед у масовій пісні Великої французької революції. "Марсельєза" Руже де Лиля, "Пісня відправлення" М. - Ж. Шенье, народні "Карманьола" і "Ça ira" продовжували жити в класових битвах століття. Нові пісні й агітаційні вірші, сатира й публіцистика народжувалися в політичних сутичках 40-х років. Революційно-демократична література здобуває загальноєвропейський характер, впливає на видних письменників епохи

Революційно-демократична література першої половини століття не дає ще підстав говорити про формування нового методу. У цьому русі брали участь письменники-романтики, що стояли на лівих суспільних позиціях (Барб'є, Гервег, Фрейлиграт, значною мірою Веерт), письменники, чия творчість часом зближалася з реалізмом (Беранже, Гейне, Бюхнер), поети, стремившиеся продовжити й обновити революционно-классицистическую традицію (Моро). Новаторство революційно-демократичної літератури в ту епоху носить насамперед тематичний^-тематичний-ідейно-тематичний характер

Такий яскравий плин, як чартистська література 40-х років в Англії, являє характерний приклад переростання революційно-демократичної спрямованості в революційно-пролетарську. Те ж саме можна сказати про творчість поетів-піснярів Французької революції 1848 р. е. Потье й Ш. Жилля.

У гострій критиці протиріч буржуазного суспільства позначався вплив соціалістичних ідей. На початку століття те були ідеї утопічного соціалізму. Наприкінці періоду становлення революційної естетики протікає вже в тісному зв'язку з формуванням поглядів К. Маркса й Ф. енгельса і їхніми виступами з питань літератури в 40-е роки.