Мюллер-Кочеткова Т. Стендаль, Трієст, Чивитавеккья й ... Клуня‎ Післямова
В 1950 році Анри Мартино видав "Календар Стендаля", складений на основі величезної кількості дат і інших фактичних відомостей про біографію письменника, зібраних у різних джерелах. У наступні роки було опубліковано чимало нових матеріалів: раніше невідомі листи й маргіналії Стендаля й ін. До них ставляться й замітки в томику Ланци, з якими ми ознайомили читача. Вони містять деякі нові відомості, що доповнюють подання про триестском період життя письменника. Але значення згаданих заміток не обмежується цим немаловажним фактом
Запису Стендаля в книзі Ланци дозволяють також глибше осмислити його відношення до самого автора цієї книги, заглянути в духовний мир французького письменника, що черпає в періодичній пресі імпульси для міркувань, знову переконатися в сталості його художніх смаків, що визначають його сприйняття живопису, відчути щиросердечний стан старіючого Стендаля, що мріє про переклад в інше місто, - нарешті, задуматися над своєрідним сприйняттям часу в цього письменника, що є настільки незвичайним для його епохи
Однак і цими надзвичайно важливими й захоплюючими моментами не обмежується наш інтерес до томика Ланци. Дивна сама доля цієї книги, протягом десятків років служившей Стендалю довідником по венеціанському живописі, що кочував по всій Європі й, нарешті, оказавшейся в ризькій бібліотеці
Ми згадали на початку цього оповідання про книгу Ланци з експозиції музею Достоєвського в Москві. В 1849 році, у період справи Петрашевского, по якому був арештований і Достоєвський, цей тім Ланци (французьке видання 1824 року) перебував в Алексеевской равеліні Петропавловской міцності. Там укладений поет-петрашевец Сергій Дуров, якому ця книга належала, написав на її форзаці обвугленим сірником складені їм у равеліні вірші. Видання, подібні до праці італійського абата, могли виявитися де завгодно: у Петропавловской міцності й у домашній бібліотеці російського дворянина-дипломата. Рукописні замітки великого французького письменника й вірш російського поета, складене в настільки трагічних обставинах, дали цим книгам друге життя, нове, незрівнянно більше яскраве звучання
Збереглися б для потомства замітки Стендаля, якби не дарчий напис Донато Буччи? Ми можемо бути вдячні Феліксові Мейендорфу, що подбав про те, щоб ці записи не залишилися безіменними й не пропали для майбутніх поколінь. У такий спосіб у Ризі виявилася книга з рукописними замітками Стендаля, що є одним із самих коштовних матеріалів фонду рідких книг і рукописів Державної бібліотеки Латвійської РСР.