Гарін И. И. Пророки й поети. Свифт. Щоденник для Стелли
Свифт. Щоденник для Стелли які суми, програні їм у карти, - двадцять три шилінги за 1712 рік! - скільки заплатив він за нову перуку ("три пенні, і, клянуся Богом, я розорений); як він переїхав за місто на дачу, і як він іноді для здоров'я ходить із міста на дачу пішки, і він порахував кількість кроків - 5748; і як він по ранках снідає молочною кашею: "я її не люблю, я її ненавиджу, чорт візьми, але це дешево й корисно для здоров'я". "Знову довелося заплатити два шилінги візникові, слово честі, я розорений!" Так ще Патрику (слузі) потрібно зшити нову ліврею вартістю у фунт стерлінгів, цьому ледачому негідникові Патрику. Ліврея зшита, але Патрик її не одержить, потрібно адже вирішити найважливіше питання: можливо, чю він все-таки розстанеться з Патриком, незручно адже буде тоді віднімати ліврею.
"Джерело: Література Освіти)"Ми довго думали з еразмусом Льюисом, як би заробити триста-чотириста фунтів, але вирішили, що нічого не вийде".
Це незбагненно: делатель герцогів і графів, що вважає гроші...
Мій проект був такий: у мене є в Ірландії 300 фунтів, і я написав Стретфорду, щоб він купив для мене акцій на 300 фунтів, я за них заплачу, і ризикну: піднімуться вони або впадуть... Стретфорд, великодушнейший з людей, зробив все це, відсоток мені коштував 30 шилінгів - це було зроблено тиждень назад, і я вже заробив п'ять фунтів.
Власна "заповзятливість" подобається Свифту; як усяка непрактична людина, вона піднімається у власних очах дрібною аферою. Звичайно, "афера" ця чревата крахом, і, дійсно, в один момент Свифт ледве не втрачає свого "капіталу". "Стелла дуже посміялася б треба мною, якщо б вийшло, що така обережна й підозріла людина, як я, виявився б обманутим". Обережний і підозрілий... Наївний, він уважає себе діловитим, борючись за гроші, ризикуючи втратити всі й зневажаючи реальною можливістю сколотити собі великий стан.
У настійному підкресленні самому собі своїх якостей солідної людини, що вміє справлятися з усіма життєвими утрудненнями, в активності "опікуна" і "благодійника" було, може бути, і сховане прагнення піти від свідомості своєї безпорадності в цьому світі...
И все-таки головне в Щоденнику - інше: його справжні прагнення й визнання: сповідь Стеллі. Ні, він ніколи нікого не просив за себе - за кого завгодно, тільки не за себе. Він просто служив - платити повинні були патрони, і вони платили - обіцянками.
Мої нові друзі дуже люб'язні, і в мене досить обіцянок; але я на це не розраховую. У всякому разі, ми побачимо, що буде зроблено, і якщо нічого - я не буду розчарований.
Вони мене називають - Джонатан, і я їм сказав: по-моєму мене залишать таким же Джонатаном, яким і знайшли, але я про це не піклуюся. У мене їсти проект заробити... і т.д.
Я тужу за Ірландією, але міністри наполягають, щоб я залишався.
Може бути, і вони мене обдурять. Але є важливі причини, по яких вони навряд чи так надійдуть.
Слово честі, якщо б я міг усе кинути й повернутися, я б це зробив і розстався б назавжди з усією цією політикою й честолюбними планами.
Мене втримує тут примхлива гра долі, і честь і пристойність не дозволяють мені піти їй всупереч. Вернутися без якого-небудь доказу успіху - це буде виглядати досить жалюгідно. І крім цього, я хотів би бути небагато богаче, ніж я є.
Якщо із мною надійдуть паскудно, і виявляться невдячними, як це було раніше, - я до цьому цілком готовий і аж ніяк не зачудуюся.
Боюся, що міністри залишаться в мене в боргу до самої моєї смерті.
Я жодного разу не одержав від них жодного пенні й не розраховую одержати. З мене вистачить палаців і міністрів, і я хотів би бути вже в Ларакоре.
Очікую з тижня на тиждень, що що-небудь відбудеться в моїй справі, але нічого не відбувається, і я не знаю, чи відбудеться: люди так повільні, коли вони роблять милість... Сиджу тут тільки для того, щоб побачити, чи зроблять вони що-небудь для мене, і якщо побачу, що нічого не виходить, - виїду.
Вони мені всі набридли, і як тільки зможу - зникну звідси. Мене зовсім не страшить повернення до мого колишнього положення.
"Джерело: Література Освіти) повідомити лорда-скарбникові, що я нічого проти нього не маю, і в претензії лише на те, що він вчасно мені про це не повідомив: він обіцяв це зробити...
Опівдні зайшов лорд-скарбник і наговорив мені багато речей, занадто довгих, щоб їх повторювати. Я сказав йому, що мені залишається лише негайно виїхати в Ірландію: залишатися тут, не одержавши негайно якого-небудь призначення, це значить втратити всяку репутацію. Я не так розстроєний, як ви можете подумати, і я б ще менше звернув на це уваги, якщо б не передбачав, що підуть лицемірні співчуття всяких нахаб.
65 листів. Потрібно чи коментувати? Чи потрібне дешифрування?