Переказ сюжету Сни Чанга Бунін И. А
Чанг (пес) дрімає, згадує, як шість років тому в Китаї познайомився зі своїм нинішнім хазяїном, капітаном. За цей час їхня доля круто перемінилася: вони більше не плавають, живуть на горищі, у великій і холодній кімнаті з низькими стелями. Капітан спить на продавленому ліжку, але Чанг пам'ятає, яка ліжко було в його хазяїна колись - зручна, з ящиками, з м'якою постіллю. Чангу сниться сон, як перший його хазяїн, китаєць, продав його щеням капітанові всього за карбованець
Чанга каламутило всю дорогу, і він не бачив ні Сінгапуру, ні океану, ні Коломбо, повз які пропливав пароплав. Чанг прокидається тому, що десь унизу голосно ляскає двері
Капітан встає, відхлебтує горілки прямо із пляшки, наливає небагато й Чангу. Захмелілий пес бачить новий сон про те, як пройшла його морська хвороба, і в узбережжя Аравії він насолоджувався прекрасним ясним ранком. Капітан покликав собаку до себе в рубання, нагодував і раптом завів із Чангом бесіду про те, що його хвилювало (як пройти «поумнее» Червоне море). Потім капітан розповідає Чангу, що везе його в Одесу, що будинку його чекають красуня дружина й дочка, що він любить так сильно, що сам боїться своєї любові («для мене увесь світ тільки в ній»), але вважає себе щасливою людиною. Помовчавши, хазяїн додає: «Коли кого любиш, ніякими силами ніхто не змусить тебе вірити, що може не любити тебе той, кого ти любиш». Чанг прокидається й, як і щодня протягом останніх двох років, відправляється разом з капітаном бродити по ресторанах і шинкам, пити, закушувати, дивитися на інших п'яниць. Звичайно капітан мовчить, але, зустрівши кого-небудь зі старих друзів, заводить розмови про незначність життя: «Все це неправда й дурниця, чим нібито живуть люди: немає в них ні бога, ні совісті, ні розумної мети існування, ні любові, ні дружби, ні чесності, - ні навіть простої жалості».
Чанг знову згадує, як один раз уночі капітан привів його до себе в каюту. На столі стояли два портрети - дівчинки в локонах і стрункої чарівної молодої дами. Капітан говорить Чангу, що ця жінка не буде його любити: «Є, брат, жіночі душі, які вічно нудяться якоюсь сумною спрагою любові і які від цього від самого ніколи й нікого не люблять». Він розповідає, як дружина поступово віддалялася від нього, як він ставав усе більше самотній. Чанг прокидається й вертається до одноманітних ночей і днів разом з капітаном, поки один раз не виявляє свого хазяїна мертвим
Чанг від жаху втрачає відчуття реальності й приходить у себе тільки через якийсь час на церковній паперті. З костьолу виходить художник, один з колишніх приятелів капітана
Він підбирає собаку, і Чанг знову стає щасливим, лежачи в каміна в будинку свого третього хазяїна. Він продовжує пам'ятати капітана
«Якщо Чанг любить і почуває капітана, бачить його поглядом пам'яті, того божественного, чого ніхто не розуміє, виходить, ще з ним капітан; у тім безпочатковому й нескінченному світі, що недоступно Смерті. У світі цьому повинна бути тільки одна правда, - третя, - а яка вона, - про те знає той останній Хазяїн, до якого вже незабаром повинен вернутися й Чанг».