Отец Штольца и его вклад в воспитание сына (по роману И.А. Гончарова «Обломов»)

 В романе И.А. Гончарова «Обломов» большое внимание уделяется не только судьбам главных героев, но и тому, как на их характер повлияли родители. Особенно ярко представлен отец Андрея Штольца , сыгравший важную роль в формировании личности сына. Его фигура — это символ трудолюбия, дисциплины и разумного воспитания, благодаря которому Андрей стал активным, волевым и целеустремлённым человеком. Образ отца: немецкая строгость и практичность Отец Штольца — человек немецкого происхождения. Он представляет собой образ рационального, делового и дисциплинированного мужчины. Гончаров описывает его как спокойного и уравновешенного, с твёрдыми жизненными принципами. Он не теряет времени даром, ведёт хозяйство с точностью и порядком. «Отец его, немец, человек деловой, спокойный, практичный...» С юных лет он включал сына в дела, приучал к ответственности, развивал в нём самодисциплину. В отличие от родителей Обломова, он не считал, что ребёнку нужно только покой и защита — наоборот, он п...
Дописати коментар

Твір - роздум на тему «Свобода як найвища цінність» для 11 класу

 

Свобода — це слово, яке має особливе значення для кожної людини. У всі часи за свободу боролися, її втрачали, знову здобували, іноді — ціною життя. Але що означає бути вільним? Це питання хвилює не лише філософів чи письменників, а й кожного з нас. Особливо в наш час, коли свобода — це не просто право, а ціна, яку часто доводиться платити.

Для мене свобода — це, передусім, можливість вільно мислити, говорити, діяти, не порушуючи прав інших. Бути вільним — це мати змогу обирати: професію, коло друзів, місце проживання, спосіб життя. Але з цим нерозривно пов’язана й відповідальність. Свобода без відповідальності перетворюється на хаос, анархію, де слабший завжди страждає.

У ХХІ столітті ми часто сприймаємо свободу як щось належне: можемо писати, що хочемо, подорожувати, навчатися в різних країнах. Але в умовах війни, яку переживає Україна, ми особливо усвідомлюємо, наскільки свобода — це найвища цінність. Наші захисники ризикують життям, щоб ми могли залишатися вільними — думати українською, жити у вільній державі, співати свій гімн і піднімати свій прапор.

Свобода — це не лише політична чи фізична незалежність. Це також внутрішня свобода: звільнення від страху, комплексу меншовартості, залежності від чужої думки. Вільна людина — це та, яка здатна бути собою, не зраджуючи своїм цінностям, але й не принижуючи інших.

У літературі часто піднімається тема свободи. Згадаймо Тараса Шевченка, який усе життя прагнув вільної України, Лесю Українку з її боротьбою духу, Івана Франка з його мрією про «вільний труд і чесне право». Їхні твори і сьогодні надихають нас боротися — за свої права, за правду, за людську гідність.

На мою думку, справжня свобода — це можливість жити в гармонії із собою, зі світом і з совістю. Це коли тебе не змушують мовчати, коли ти можеш мріяти і втілювати свої мрії, коли не боїшся бути інакшим. Саме така свобода є запорукою щасливого, повноцінного життя.

Отже, підсумовуючи, можна сказати: свобода — це не лише право, а й обов’язок, це дар і водночас виклик. І саме тому свобода — це найвища цінність, яку потрібно берегти, захищати і передавати наступним поколінням.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Переказ сюжету Беовульф Фольклор

Беовульф У Данії ніколи правил король зі славного роду Скильдингов по ім'ю Хродгар. Він був особливо щасливий у війнах із сусідами й, нагромадивши більші багатства, вирішив увічнити пам'ять про себе й своє правління. Він надумав вибудувати чудову пиршественную залу для королівської дружини. Не жалував Хродгар ні сил, ні засобів на будівлю, і самі митецькі майстри вибудували йому залу, рівної якої не було на всьому білому віті. Як тільки оздоблення чудової зали було завершено, Хродгар став бенкетувати в ній зі своїми воїнами, і вся околиця оголошувала дзенькотом дорогих кубків і піснями королівських співаків. Але веселі свята славного Хродгара тривали недовго, недовго лилися рекою пінисте пиво й золотавий мед, недовго звучали веселі пісні... Шум застіль короля Хродгара долітав до лігвища страшного величезного чудовиська Гренделя, що жило неподалік у смердючих болотах. Грендель ненавидів людей, і їхні веселощі збуджували в ньому злість...
Читати твір повністю

Тиртей элегический певец военной доблести спартанцев

Данные о жизни этого выдающегося элегического поэта довольно противоречивы. Еще из античных времен дошла легенда, что он был афинским гражданином и происходил из дома Афидна. Спарта на это время вела Мессенскую войну, но победить врага не могла. По совету дельфийского оракула спартанцы будто обратились к Афинам с просьбой назначить для спартанского войска полководца. Афинские граждане, которые не очень любили спартанцев за их склонность к монархии, решили над ними посмеяться и выделили им хромого учителя и поэта Тиртея. А тот в первом же бою дотла разбил войско мессенцев. И навсегда остался жить в Спарте. Тем не менее, эта легенда маловероятна, поскольку спартанцы никогда бы не назначили иностранца, да и еще с физическим недостатком, своим полководцем — это им запрещал закон. Поводом утверждения об афинском происхождении Тиртея было совпадение двух географических названий: город Афидна был и в Аттике, и в Лаконице. Да и афинянинам, наверное, весьма уже хотелось присоединить к блестящей...
Читати твір повністю

Краткое содержание ЖУРНАЛ ПЕЧОРИНА

Поскольку, возвращаясь из Персии, Печорин умер, то автор считает, что он вправе печатать под своим именем чужое произведение. Автор поясняет причины, которые заставили его посвятить других в сердечные тайны человека, которого он видел всего лишь раз в жизни.
Читати твір повністю