Шкільний твір на тему «Голодомор — біль українського народу».

 Голодомор 1932–1933 років — це одна з найстрашніших трагедій в історії України. Цей період залишив глибоку рану в душі українського народу, ставши символом страждання, несправедливості та втрати. Твір про Голодомор неможливо написати без сліз, адже йдеться про мільйони невинних людей, які загинули від голоду на власній родючій землі.

Цей злочин був штучно організований радянською владою для того, щоб придушити прагнення українців до незалежності та знищити українське селянство як основу нації. Людей змушували здавати останні запаси зерна, а за найменший опір карали суворо — аж до страти або заслання. В селах запроваджували «чорні дошки», ізолюючи їх від зовнішнього світу. Люди вмирали на вулицях, у власних хатах, цілими родинами. Особливо страждали діти, які не розуміли, чому немає хліба, чому мама більше не встає з ліжка…

Цей твір про Голодомор — не просто розповідь про минуле. Це заклик до пам’яті, до відповідальності перед історією. Ми маємо зберігати пам’ять про жертв Голодомору, щоб подібне лихо більше ніколи не повторилося. Сьогодні в Україні встановлюють пам’ятники, проводять уроки пам’яті, відзначають День пам’яті жертв Голодомору в четверту суботу листопада. Запалена свічка у вікні в цей день — символ скорботи та єдності нації в горі.

Історична трагедія Голодомору вчить нас цінувати життя, свободу, хліб на столі. Це також урок відповідальності — не бути байдужими до чужого болю, захищати правду й людську гідність. Сучасне покоління має знати правду про ті події, щоб не допустити їх повторення в майбутньому.

Я вірю, що пам’ять про Голодомор буде жити в серцях українців завжди. Це наш спільний біль і наша спільна сила. Кожен твір про Голодомор, кожна розповідь чи спогад — це частинка великої історичної правди, яку ми не маємо права забути.