Безкоштовні шкільні твори українською мовою для 5–11 класів

Том перший Пропонована історія, як стане ясно з подальшого, відбулася трохи незабаром після «славетного вигнання французів». У губернське місто NN приїжджає колезький радник Павло Іванович Чичиков (він не старий і не занадто молодий, не товстий і не тонкий, зовнішності скоріше приємної й трохи округлої) і поселяється в готелі. Він робить безліч питань трактирному слузі - як щодо власника й доходів трактиру, так і обличающие в ньому обґрунтованість: про міських чиновників, найбільш значних поміщиках, розпитує про стан краю й не було ль «яких хвороб у їхній губернії, повальних гарячок» і інших подібних напастей. Відправившись із візитами, приїжджий виявляє незвичайну діяльність (відвідавши всіх, від губернатора до інспектора лікарської управи) і ввічливість, тому що вміє сказати приємне кожному. Про себе він говорить якось мрячно (що «випробував багато на столітті своєму, перетерпів на службі за правду, мав багато ворогів, покушавшихся навіть на життя його», а тепер шукає місця для прожи...

ГРеМ ГРІН Подорож стетушкой. Глави з роману

Іспит: Сучаснийий російський мова Фразеологізм – стійке сполучення слів, постійне по своєму складі й значенню, відтворене в мовленні як готова одиниця. Фразеологізми є єдиним членом речення. Класифікація фразеологізмів: 1. Фразеологічна зрощення. До фразеологічних зрощень ставляться такі Ф. О. (фразеологічні звороти), значення яких не мотивоване семантикою вхідних у них слів. Ломиносів їх називав фразисами й идиоматизмами. Наприклад: водити за ніс, куди не йшло, роздача слонів. Серед семантичних зрощень є чимало одиниць, що характеризуються відсутністю живого синтаксичного зв'язку між їхніми компонентами, наприклад: куди не йшло, почім зрячи, і т.д.; у їхньому складі можуть бути архаїчні граматичні форми, наприклад: темна вода в облацех. Семантична з може обумовлюватися тим, що зрощення містить лексичний, семантичний архаїзм або історизм, наприклад: як зіницю ока, потрапити впросак. 2. Фразеологічна єдність. Ф. єдність – це такі звороти, значення яких частково мотивоване се...

Набоков В. "СТРАННАЯ ИСТОРИЯ ДОКТОРА ДЖЕКИЛА И МИСТЕРА ХАЙДА" (1885) Лекции по зарубежной литературе / Пер. с англ. под редакцией Харитонова В. А; предисловие к русскому изданию Битова А. Г. - М.: Издательство Независимая Газета, 1998. twirpx. com/file/57919/ Повесть "Доктор Джекил и мистер Хайд" написана Стивенсоном в 1885 году на берегу Английского канала1, в Борнмуте, между приступами легочного кровотечения, уложившего его в постель. Она вышла в свет в 1886 году. Дородный добряк доктор Джекил, не чуждый человеческих слабостей, с помощью некоего снадобья время от времени превращается - дистиллируется, осаждается - в злобного негодяя самого скотского пошиба, назвавшегося Хайдом, и в этом качестве пускается во все тяжкие. Поначалу ему удается без труда возвращать себе прежний облик - один препарат превращает его в Хайда, другой - в Джекила, - но постепенно лучшая сторона его натуры ослабевает, питье, позволяющее Джекилу снова стать собой, в конце концов перестает де...

Подорож дилетантів Роман, дія в якому відбувається в 1845-1855 р., починається з повернення князя Сергія Мятлева й оповідача Амирана Амилахвари після дуелі (окончившейся нічим) у просторий петербурзький будинок князя, наповнений копіями з античних шедеврів. Вітальня перетворена тут у фехтувальний зал, карткові столи знесені в одну кімнату, а житлові покои забиті, крім третього поверху, де й розташувався князь. Син генерал-ад'ютанта, він належить до еліти свого часу, але, незважаючи на це, не любимо государем. Надійшовши після пажеського корпуса в кавалергардский полк, він був відправлений незабаром за безневинну витівку в лейб-гвардії Гродненський гусарський полк, а потім, після відмінності на Кавказі й смерті старого князя, повернувся в Петербург, де, вийшовши у відставку, тримає будинку портрет державного злочинця Муравьева, веде життя дозвільну, у бесідах з Амилахвари й «хромоножкой» - описателем родоводів древ Андрієм Володимировичем Приимковим, висланим зі столиці за свої анти...

Дон Жуан, или Каменный пир (комедия Ж. Б. Мольера) «Дон Жуан, или Каменный пир» («Do Источник: Литература Западной Европы 17 века Источник который не верит ни в небо, ни в святых, ни в бога, ни в черта, который живет как гнусный скот, как эпикурейская свинья, как настоящий Сарданапал, не желающий слушать христианские поучения и считающий вздором все то, во что верим мы» (Акт I, явл. 1; пер. А. В. Федорова). Появившийся Дон Жуан признается Сганарелю, что не любит более свою жену Эльвиру: «Пусть я связан словом, однако чувство, которое я испытываю к одной красавице, не заставляет меня быть несправедливым к другим: у меня по-прежнему остаются глаза, чтобы замечать достоинства всех прочих, и каждой из них от меня — дань и поклонение, к которым нас обязывает природа. Как бы то ни было, сердце мое не может не принадлежать всему тому, что ласкает взгляд, и едва лишь хорошенькое личико попросит меня отдать ему сердце, я, будь у меня даже десять тысяч сердец, готов отдать их все. В самом деле: ...

"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" самостійні одиниці, а поєднуються попарно в так звані довгі рядки. У кожному короткому рядку є по двох сильних наголосу, між якими різним образом розподіляються ненаголошені склади, число яких може варіюватися в широких межах (найчастіше від двох до семи в рядку). Сильні місця в рядку називаються її вершинами (ньому. Hebu"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" рядок значно легше). У строго канонизованном алітераційному вірші англосаксів такі ритмічні варіації впорядковані й при деякій навичці розпізнаються на слух. "Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" знаходять ідеалізоване втілення особливості древнегерманской акцентної системи (з яких ми відзначимо лише найважливіші). Словесний наголос у древнегерманских мовах відрізнялося великою силою, було фіксовано на першому складі й, у зв'язку із цим, доводилося, як правило, на кореневу морфему. Остання обставина на...

Нет ничего хуже, чем испорченное хорошее Илья Панин Суть жизни нашей очевидна, но очевидна лишь для тех, Кому она не Оче-видна, а Умо-зрительна. Жизнь - это игра в тетрис, любой случай - это удача, если сумеешь ситуацию правильно развернуть. Хочешь жить - умей вертеться, хочешь хорошо жить - умей раскручиваться. Быть абсолютно правильным - тоже извращение. Мы думаем, что имеем свободу, на самом деле свобода всегда имеет нас.

"Таємниця едвина Друда" Хоча б ПРО "Страшенного рецидивіста завжди можна запроторити на три місяці. Коли він вийде з в'язниці, він буде все такий же страшенний рецидивіст. Виходить, треба знову його засадити. "Помилуй бог, - возопит Суспільство захисту скривджених хуліганів, - це однаково, що присудити його до довічного висновку". Саме за це я й ратую... коли я бачу, як він ганьбить жінок, що йдуть недільним вечором із церкви, я думаю, що з його мало шкіру спустити за це..." З п'ятидесятих років нестримно росло його замилування поліцією (особливо детективами Лондона, Ліверпуля й інших великих міст); тепер він приходить до переконання, що в поліції недостатньо сил, що суспільство мало допомагає їй. Думки для нього не нові - згадаємо його збурювання кулачним правом американських прерій в 1846 році: "Інакше нас чекає доля Далекого Заходу й ніж м'ясника". Він був готовий до рішучих дій. В 1853 році, коли підручного булочника "викорис...

Это при царе Алексее Михаиловиче в степные сии края ссылали бродяг да фальшивомонетчиков, а как погубернаторствовал на опальной Тамбовщине Гаврила Державин, в ту пору полуопальный, приосанился Тамбов, на многих картах имперских кружком отметился и мостовыми обзавелся. Полвека минуло, а не окривели три главные улицы, певцом Фелицы спрямленные, и будочники, как и при нем, в будках торчат, и трактиры, с нумерами, благоденствуют: один «Московский», а другой — «Берлин». Одна беда — скука: невесты в избытке, в женихах — недостача. А ежели кого и просватают, как раскрасавицу Авдотью Николавну — за господина Бобковского, казначея, — так разве ж везение это? Лыс благоверный, стар да угрюм, и тот еще черт: картежник — и преудачлив. Играет — и по-крупному — в собственном доме, колоды, по слухам, крапленые, со всех уездов понтеры к Бобковским слетаются, иные — на хозяйку заглядываются: «прелакомый кусок»! Флирту «вприглядку» казначей не препятствует, за женой — в оба следит, ревнив, да сам же ее и...

ФЛОБЕР Гюстав Літературна енциклопедія ФЛОБЕР Гюстав [ 1821-1880] - французький письменник, один із класиків буржуазного реалізму. Р. у Руане, у сім'ї головного лікаря міської лікарні, що являлись також землевласником. В 1840 здав іспит на баккалавра, потім переселився в Париж, щоб вивчати право. В 1843 виявилося, що Ф. страждає нервовою хворобою, оказавшейся невиліковної. Він кинув ученье й відправився в подорож. В 1845 їздив в Італію. В 1849-1850 зробив подорож на Схід. Вернувшись, оселився в Круассе. В 1879 (за рік до смерті) Ф. обійняв посаду хоронителя бібліотеки Мазарини, що була в сутності синекурою

Тетеревникова А. ПРОСПЕР МЕРИМЕ ( 1803-1870) Проспер Мериме. Вибрані новели. З-У газети "Прапор", Калуга, 1955 OCR niv. ru Проспер Мериме, французький письменник-реаліст, почав свою творчу діяльність в епоху Реставрації, коли дворянська й клерикальна партії на чолі з відновленими на королівському троні Бурбонами намагалися знищити у Франції всі завоювання першої французької буржуазної революції 1789-1794 років. Реакційний режим Людовика XVIII і особливо його спадкоємця Карла X викликав глибоке невдоволення передових представників французького суспільства й народних мас, прагнення відстояти завоювання революції 1789 року й відбити настання феодальної реакції. Ця незадоволеність дійсністю, опозиційна настроєність стосовно панівних класів і співчуття інтересам широких народних мас визначили ідейний зміст творчості найбільших письменників-реалістів першої половини XIX століття. До числа цих письменників ставиться й Проспер Мериме. У першому своєму збірнику п'єс "Театр Кл...

Набоков В. Гюстав Флобер (1821-1880) Госпожа Бовари (1856) Лекции по зарубежной литературе / Пер. с англ. под редакцией Харитонова В. А; предисловие к русскому изданию Битова А. Г. - М.: Издательство Независимая Газета, 1998. - 512 с. - (Серия "Литературоведение"). twirpx. com/file/57919/ Переходим к наслаждению очередным шедевром, очередной сказкой. Из всех сказок данной серии роман Флобера "Госпожа Бовари" - самая романтическая. С точки зрения стиля - перед нами проза, берущая на себя обязанности поэзии. Когда читаешь ребенку, он спрашивает, так ли все было на самом деле. Если не так, требует, чтобы прочли другой рассказ, правдивый. Оставим такой подход к книгам детям и юношеству. Разумеется, если вам скажут, что г-н Смит видел, как мимо него просвистело синее блюдце с зеленым рулевым, тут спросить, правдив ли рассказ, необходимо - поскольку его достоверность повлияет так или иначе на всю вашу жизнь, непосредственно вас затронет совершенно практическим образом. Н...